Голова “Укрпошти”: Ми в дефолті – це пиз***ж

“Коли ти незалежний – це найбільша сила, яка може бути в людини. Можливість послати для мене вартує більше, ніж гроші”. Скільки керівників державних компаній можуть дозволити собі таку фразу? Голова “Укрпошти” Ігор Смілянський може. Щоправда, не завжди.

Як мінімум одна людина, якій він не відмовляє, – президент Володимир Зеленський. Та й цю слабкість керівнику “головної пошти країни” можна пробачити. Адже взамін на гарні стосунки з керівництвом держави Смілянський не йде на “компроміси” чи то у вигляді корупційних схем у компанії, чи то на квотне політичне розподілення найгрошовитіших посад у держкомпанії.

Здавалося б, ще трошки – і Смілянського можна канонізувати. Однак не варто зачаровуватися, аби не розчаровуватися. Теперішній головний поштар – це менеджер з численними корпоративними помилками, які він сам визнає. Результати цих похибок державна компанія розгрібає досі.

Чого вартий тільки програш у боротьбі за ринок посилок “Новій пошті”, яка виросла з нуля. Зокрема з цієї причини держкомпанія для багатьох залишається соціальним клубом бабусь. У розмові із Смілянським не видно, щоб його це ображало, та за нагоди він не проти “копнути” конкурента. Отже, болить.

Схоже, “Укрпошта” підходить до піка можливостей. У компанії, обтяженій купою соціальних навантажень, оптимізоване все включно з кадровим портфелем, який за майже десять років управління Смілянським скоротився понад удвічі до 30 тис.

Єдина мета героя інтерв’ю – створити в “Укрпошті” повноцінний банк, після чого він хоче піти. Швидко це зробити точно не вдасться: для цього команді поштарів потрібно переграти на полі команду банкірів на чолі з головою Національного банку Андрієм Пишним, з яким у Смілянського вже ледь не особистий конфлікт.

Нижче – про курячі голови для порятунку листонош, боротьбу за гроші пенсіонерів та серця хіпстерів.

Про закупівлю курячих голів і поштоматів — У 2026 році виповниться десять років, як ви очолюєте “Укрпошту”. Що за цей період для вас виявилося недооцінено найважчим?

— Перш за все, стартова точка була взагалі не та, що я очікував. Відображене у звітах не відповідало реальному стану речей. Коли я прийшов, у звітах було написано, що своєчасність доставки у 2016 році становила 98,7%. Американська Fedex вважається стандартом у світі, от у них було 97%, а в “Укрпошти” – 98,7%. Насправді ми тільки зараз вийшли на 98-99%, але це після повної автоматизації.

— Тобто в компанії було багато “намальованих” цифр?

— Так. Виявилося, що дати відправки проставляли вручну, відповідно, їх просто правили. Ми сюди прийшли, коли з 12 тисяч відділень комп’ютер був у 20%. Коли я виявив, що ніхто не читає мої електронні листи, то почав з того, що пішов київськими відділеннями і побачив, що імейли відкриваються 15 хвилин.

— Чи правда, що до вас компанія купувала курячі голови, які роздавали листоношам для того, щоб вони відбивалися від собак?

— Так. Кожна філія собі закуповувала.

— Це схоже на анекдот. Можливо, це просто корупційна стаття?

— Ні. Якщо чесно, то ми готуємо подібну програму.

— Із закупівлі курячих голів?

— Із безпеки листонош. Кожен місяць пʼять-сім листонош кусають собаки, це проблема. Будемо позначати двори: шановні, якщо хочете, щоб листоноша зайшла до вас у двір, наприклад, з пенсією, то ви приборкуєте собаку і ми вас обслуговуємо. Якщо ні – буде така красива наліпка: “Ми цей двір не обслуговуємо”.

— Голови полетіли не тільки курячі. В “Укрпошті” було 23 директори, зараз п’ять. Централізація відбулася для оптимізації чи з недовіри до підлеглих?

— Було 24 директори регіонів. Це були дуже важливі люди, їх знали губернатори (голови обладміністрацій – ЕП). Почав з того, що провів конкурси на всі 24 посади.

Тепер я більш досвідчена людина і можу сказати, що це завжди вибір між досвідченим, але, можливо, корупційним і недосвідченим, але, можливо, чесним. Усі чомусь думають, що це простий вибір. Так от: ні.

— Ваша цитата: “Зараз я генеральний директор, я операційний директор, я директор з продажів”. Ви не можете знайти людей чи не довіряєте їм?

— Мабуть, усе. У мене високі вимоги і ти або занижуєш їх, або робиш сам. Я став операційним директором і “Укрпошта”, мабуть, поставила світовий рекорд: відкрила 24 сортувальні автоматизовані центри за 22 місяці під час війни. Ми витратили на обладнання близько 10 мільйонів євро.

— Своїх чи кредитних?

— У нас є кредитні кошти, але ми витрачали свої через європейську систему закупівель. Тендер на обладнання за цим кредитом закінчився, коли ми відкривали останній сортувальний центр, тому процедури закупівель важкі.

Простий приклад: усі чекають на поштомати “Укрпошти”. Я вже десятий місяць їх купляю. Проводимо вже четвертий тендер. Сподіваюся, що все-таки він зараз закінчиться перемогою. Приходять компанії… Ми вже 1,5 мільйона гривень заробили на штрафах за непоставку поштоматів, але мене це ніяк не радує.

Про кредитування “в зошит” у селах — Основні складові доходу “Укрпошти”: фінансові послуги – 30-35%, посилки – 20%, листи – 15%, торгівля товарами – 10%. Це так?

— Так. Серед посилок є ще міжнародні посилки і внутрішні.

— Який з цих чотирьох напрямків збитковий?

— Як можна поділити ці послуги і чим ми відрізняємося, умовно, від “Нової пошти”? Я б їх поділяв не тільки на фінансові і поштові, а на класичні і нові. У нас навіть є графік, як ми зростаємо за доходами, за новими послугами і класичними. Що б я не робив, я не можу збільшити кількість газет, готівкових пенсій та листів. Після всіх оптимізацій ми стали бізнесом фіксованих витрат. Про що я кажу?

В Україні 28 тисяч населених пунктів. “Укрпошта” – єдина, яка присутня скрізь. Навіть три людини є в селі – ми обслуговуємо це село. У нас листоноша пішки ходить. Припустимо, вона ходила пішки і носила 100 газет і 100 пенсій. Коефіцієнт смертності в Україні десь 7%, тобто на наступний рік уже не 100 людей, а 93. Виходить, що листоноша зросла у вартості.

Тому як відповісти на запитання, яка послуга збиткова? Та пофіг. Є зарплата, умовно, 10 тисяч гривень, давайте я алокую з неї на пенсію 4 тисячі і на листи 4 тисячі. Загальна сума наших витрат від цього не зміниться. Відповідно, я можу зробити будь-яку нашу послугу прибутковою або збитковою, залежно від того, як алокую, адже в нас фонд оплати праці – це 60% від усіх витрат компанії.

— Давайте від зворотного. Фінансові послуги точно прибуткові?

— Загалом так.

— Посилки?

— Так.

— Торгівля товарами – автоматично “так”, бо інакше ви б цим не займалися. Тобто впираємося в те, що у вас тільки листи можуть бути збитковими.

— Дивіться, знову ж таки, щодо пенсій. Простий приклад: ми заробляємо з одного пенсіонера (доставка пенсій, товари, продукти) 100 гривень на місяць.

— Який з цих чотирьох напрямків ви вважаєте найперспективнішим?

— Усі. Ми з вами хочемо, щоб люди повернулися в Україну після перемир’я чи як воно там буде. Зараз це не так. А як має заробляти компанія, якщо вона хоче бути успішною в Україні, якщо населення не збільшується? Ви маєте продавати більшу кількість послуг на одного клієнта. Подивіться на тренд: навіть Ощадбанк відкрив маркетплейс, “Розетка” йде у фінансові послуги.

— У вас немає враження, що має бути пріоритетність? Ви не виокремлюєте, наприклад, напрямок посилок як більш пріоритетний, ніж доставка листів?

— Відокремлюю. Стратегія однозначна: посилки будуть зростати, доставка готівкових пенсій буде падати.

— Якщо можна, я повторю питання: який з чотирьох згаданих напрямків ви вважаєте найпріоритетнішим?

— Посилки, аптека і банк. Рахунок, депозит, оплата комунальних послуг. Ліки треба? Треба. Журнальчик можна продати? Можна. Цукерки можна? Можна. Допомогти замовити праску можна?

Хто в селі, той знає про кредитування “на зошит”. Знаєте, що це таке? Коли до пенсії не вистачає. Так ми цим займаємося. Коли я говорю, що “Укрпошті” потрібен банк, ми кажемо про цивілізацію, щоб можна було долучити в селі до 80 готівкових пенсіонерів 30 неготівкових. Я хочу цих 30, бо в мене фіксовані витрати.

Те саме з аптеками. У глибокому селі немає аптеки або є дуже дорога, бо в селі мало людей. А моя листоноша все одно в село їде. Від того, що вона поряд з нашими класичними послугами привезе валокордин, витрати “Укрпошти” не зростуть. Навіть якщо я зароблю три гривні на ньому, це все одно плюс три гривні.

Про те, як “Нова пошта” оптимізує податки — Ви заговорили про додаткові напрямки бізнесу: доставку ліків і банківські послуги. Коли ці два напрямки запрацюють?

— Щоб повноцінно запрацював напрямок аптек, нам потрібно побудувати холодовий ланцюг: маємо витримувати температуру зберігання ліків. До нового року, сподіваюся, буде. Буду політично коректним: не всі виконують вимоги до холодового ланцюга, але я не можу їх не виконувати. Тільки-но я перестану їх виконувати, завтра вийде стаття, що Смілянський отруїв бабусю.

— Коли повноцінно запрацює напрям банку?

— Це залежить від рішення НБУ та керівництва держави. Я сам, на жаль, відкрити банк не можу. Міг би – уже б давно відкрив.

— Усе вперлося в якісь ліцензії?

— Я вважаю, що це шкідливо для держави, дуже шкідливо. Я був на лінії фронту з перших днів війни, бачив очі людей, у яких картка є, а вони голодні, бо в них немає готівки, щоб купити собі їжу. А до найближчого банкомата хрін знає як доїхати, бо тоді це було неможливо. Коли бачиш це, то розумієш, що це не гра Смілянського і НБУ, це життя людей. Зараз тільки “Укрпошта” працює в Оріховому, Білопіллі.

Банки і банкомати є в 4% населених пунктів України. Варто замислитися, що це ненормально. Це ненормально в мирному житті, а особливо – коли йде війна.

— “Укрпошту” часто порівнюють з “Новою поштою”. Зрозуміло, що “Нова пошта” – це лише посилки. Може, це некоректне порівняння?

— Канєшно, некоректне. Ми – пошта, у нас 30 послуг: газети, листи, роздача рекламних матеріалів, працюємо в 192 країнах світу, доставляємо в будь-яке село – прибуткове воно чи неприбуткове. Вони – експрес-оператор. Вони можуть працювати, можуть не працювати. Вигідно – працюють, не вигідно – не працюють. За межами крупних населених пунктів це не “Нова пошта”, це франчайзинг.

— Поясніть.

— Це незалежний бізнесмен, ФОП, який платить 5% податків. Купив прапорець “Нової пошти” і працює. Це не їх відділення, це не їх працівник.

— Тобто це оптимізація податків?

— Це бізнес-модель.

— Чи правда, що таку ж оптимізацію “Нова пошта” здійснює і на логістиці? Що їх вантажні машини – це машини не компанії, а ФОПів?

— Саме тому ми, “Укрпошта”, не перевозимо холодильники та велику побутову техніку. Чому? У 20-тонну фуру влазять 42 холодильники. У мене два водії платять 40% податків, а в них один – 5%. Я можу конкурувати із 42 холодильниками?

— Скільки “Нова пошта” може дозволити собі оптимізувати на цих епізодах?

— Відповідь є у їх фінзвітності. Там є рядок “оплата ФОПам”. Там, по-моєму, 5 мільярдів гривень.

— 35% від 5 мільярдів гривень – це і є цифра оптимізації “Нової пошти”?

— Усі компанії так працюють, крім нас. Я професійно грав у футбол в дитинстві і тренер вчив: судді можуть судити, а ти маєш виходити на поле і доводити, що ти найкращий. Тому можна скиглити про Prozorro, про податки – людям це не цікаво.

Якщо ви швидко отримали посилку – ви щасливі. Отримали доступно – теж щасливі. Я вже довго працюю, щоб не переживати. Просто маєш це враховувати. Умовно, хтось впроваджує холодовий ланцюг, а хтось ні. Ок, ти маєш впровадити. Стань суперефективним і доведи, що можеш виконувати закон і бути прибутковим.

— Є враження, що напрям посилок для “Укрпошти” вторинний. Немає відчуття, що “Укрпошта” тут може скласти конкуренцію “Новій пошті”.

— Ні. Дивіться, частина – це мої помилки. У мене як у керівника є помилки.

— Які?

— Я мав зробити стовідсоткову роботизацію швидше, раніше. Зараз у нас своєчасність доставки 98-99%. Цю автоматизацію ми мали зробити раніше, щоб зрости. Посилки для нас суперпріоритетні, ми плануємо їх подвоювати.

— Якщо цей напрямок пріоритетний, чому він досі не на рівні “Нової пошти”?

— За якістю доставки він тепер на рівні “Нової пошти”.

Про те, як задовольнити хіпстерів і бабусь — Який сенс казати про якість доставки, якщо я приходжу за посилкою і дві години стою в черзі?

— Уже не стоїте. Тепер є експрес-вікно для видачі посилок.

— Не знав про це. Можете розказати?

— Ми з вересня запустили експрес-вікно, зробили нову систему видачі посилок – 42 секунди. Раніше було хрін знає скільки. Ми вчимося на помилках, я жива людина, я роблю помилки. До речі, про довіру: я роблю кадрові помилки і потім їх маю виправляти. Якщо я, вибачте, профакапив, треба визнавати цю історію.

Я добився якості доставки, але це не все. Ти маєш не тільки швидко доставити, а й зручно видати і дати класний ІТ-сервіс. До речі, ми запустили інтеграцію з OLX. Тепер усі покупці на OLX можуть відправляти “Укрпоштою” з післяплатою.

— До цього вікна не може підійти бабуся з комунальними платежами і заблокувати чергу на пів дня?

— Ні. Для бабусі є окреме універсальне вікно. Більш того, бабуся не хоче швидко. Для неї “Укрпошта” – це фейсбук. Вона прийшла поспілкуватися, вона хоче, щоб її запитали про тиск, який серіал подивилася. Вона принесла книжечку показників лічильника, щоб їх зняли. Якщо ми її за 42 секунди обслужимо, вона засмутиться.

Складність у тому, щоб зробити процеси так, аби хіпстери, які не хочуть спілкуватися, і бабуся зійшлися в одному місці і ті, і та отримували задоволення.

— Невже знадобилося десять років, щоб дійти до того, що не можна робити оператора універсальним і зіштовхувати в одній черзі хіпстера і бабусю?

— Коли ми ввели експрес-вікно, з’явилися інші скарги. Ми його тримаємо, щоб ви швидко посилку отримали, а бабуся стоїть і каже: “От козли, вона сидить, ніхера не робить, а могла б уже прийняти мої рахунки”. Немає ідеальних рішень.

— Якщо, з ваших слів, “Укрпошта” зрівнялася з “Новою поштою” за швидкістю доставки, то чи подорожчає вона до рівня “Нової пошти”?

— Ми, на відміну від “Нової пошти”, даємо вам вибір. У “Нової пошти” один тариф – доставка на наступний день. Ми вам пропонуємо два тарифи: пріоритетний – доставка на наступний день, як у “Нової пошти”, і базовий – доставка протягом двох-чотирьох днів, на 50% дешевше, ніж у “Нової пошти”. Ви самі обираєте.

Наприклад, тариф “Нової пошти” на пересилку шкарпеток вартістю 120 гривень – 80 гривень. Ви ж не будете платити 80 за доставку товару вартістю 120 і навряд чи вони вам треба на наступний день. Можна за 40 гривень відправити нами.

— Тобто ваша доставка залишиться дешевшою, ніж у “Нової пошти”?

— Так, на 20-25%.

— Чи можна сказати, що різниця 20-25% – це умовний надприбуток “Нової пошти”? Це плата, якщо хочете, за бренд?

— Це бренд, вони lovemark. У нас немає проблем, ми полікували проблемність з операціями. У нас проблема з іміджем. Якщо подивитися на фінансовий стейтмент, то маркетинг-бюджет “Нової пошти”, здається, 340 мільйонів гривень, а в нас – 45. Уявляєте, “Укрпошта” спонсорує телемарафон. Знаєте, скільки статей завтра буде?

— Є інше питання щодо іміджу. Немає питань, якщо у відділенні “Укрпошти” в селі продаються вафлі “Артек” чи рибні консерви, там це дійсно затребувано. Який сенс продавати це все в умовному Борисполі?

— Уже немає цього.

— Як немає? Я можу зараз спуститися на перший поверх вашого головного відділення і купити там шоколадку.

— Да. Прикасова група продається в усіх. Імпульсивні покупки.

— У вас немає враження, що це не дуже добре позначається на іміджі компанії, що потрібно бути більш гнучкими? Якщо в селі до вас ідуть по ковбасу, то в Борисполі ковбаса відштовхує хіпстера і він до вас не йде.

— Не йде, а батончик купив. З 1 жовтня буде чітке розділення. Міська матриця – це цукерки, жуйка – прикасова група, як у “Сільпо” на касі. Ви не побачите там кільку і тушонку, хоча вони нормально продавалися. Окремо буде сільська матриця.

— Чому знадобилося так багато років, щоб це зрозуміти? Це ж очевидні речі.

— Це питання людей, які за це відповідають. Іноді в мене не доходили руки. Це ж гроші. Ми не відмовилися від певного набору продуктів. Коли я відмовлявся, умовно, від тушонки, ми отримали мінус 7 мільйонів гривень у міських відділеннях.

— Складається враження, що ви просто “зашиваєтеся”.

— По-перше, є кадровий голод. По-друге, ми унікальна компанія. Найбільші банки за кількістю відділень – Ощадбанк і Приватбанк. У них 1 100 відділень. У мене – сім тисяч. Коли я шукаю людей, у мене навіть у найменшому регіоні, Чернівцях, 240 відділень. Це як банк номер чотири – ПУМБ. Коли ви шукаєте людей з досвідом керування великою мережею, їх у країні один, два, три.

Ви маєте знати специфіку бабусь. Приходили люди, намагалися натягнути на нас модель інших компаній. Ні, бабуся хоче одного, а хіпстер хоче іншого. У селі Донецької області своя атмосфера, у селі Закарпаття – своя.

Багато приватних компаній працюють з консультантами. Для нас це неможливо. Як ви кажете, імідж. Я маю залучити маркетингові компанії, які б провели дослідження. Я дослідження граю (на тендерах – ЕП) по пів року, за що вигрібаю.

Про міжнародні посилки — Чи не вважаєте своєю помилкою втрачений момент у 2022 році з міжнародними посилками?

— У якому сенсі?

— Тоді був бум виїзду українців за кордон і, відповідно, бум міжнародних посилок. “Нова пошта” схопилася за цей напрямок.

— Ніхрена не схопилася, у нас було 70% ринку. Просто ми не стали, вибачте, з людей брати 8 тисяч гривень, а брали 800.

— Скільки у вас зараз ринку міжнародних посилок?

— Понад 50 відсотків.

— Тобто ви втрачаєте, а вони набирають?

— Ні, хвилиночку. Подивіться фінансовий стейтмент “Нової пошти”, скільки вони списали збитків у частині міжнародної експансії.

— Розкажіть.

— 1,5 мільярда.

— Треба перекласти на людську мову.

— Ви ж читали інтерв’ю власника “Нової пошти”, де вони не виконали план з міжнародного розвитку. Ми тримаємо позиції, ми не втрачаємо позиції, ми їх набираємо. У нас частка в “Алі” 65%.

— Перед зустріччю з вами я говорив з вашими “друзями”. Вони звертали увагу на те, що “Укрпошта” – член Всесвітнього поштового союзу, тобто має контакти з усіма світовими поштами. Відповідно, у неї кращі стартові позиції для того, щоб ледь не монополізувати сферу міжнародних посилок.

— Ні, це іміджева історія, абсолютна неправда.

— Скажіть, як є.

— Нічого само собою не відбувається. Більш того, у нас є, принаймні поки що, обмеження. Я не хочу політичних конфліктів з міжнародними інституціями, але в мене є пошти, якими я дуже не задоволений і нічого не можу з цим робити. Я як пошта не маю права працювати на їхній території, а “Нова пошта” – має.

— Чому?

— Члени Всесвітнього поштового союзу обмежені територією присутності, тому я не можу відкрито зайти на їх територію. Працюю з призначеним поштовим оператором тієї країни. Це на тему переваг. У нас двосторонні угоди з Канадою, США, яких немає в інших. У США десять угод з усім світом, одна з них – наша. У Канади шість, одна з них – наша. В Австралії чотири чи п’ять, одна з них – наша.

— Тобто членство – не покращена стартова позиція?

— Вона покращена, добре, що воно є. До речі, членство накладає ще й обмеження. Якщо прийде з Австралії лист в хер знає яке село – я маю його доставити. Прибутково воно – не прибутково, це зобов’язання по всьому світу. Вигідно мені в Кенію відправляти – не вигідно, я маю відправляти в Кенію.

— Ви не можете відмовитися?

— Ні. Поштовий обмін вважається правом людини, тому ми маємо відправляти по всьому світу як представник України у Всесвітньому поштовому союзі. Тому само по собі ніфіга не відбувається. Ти маєш налагодити автівки, літаки, інтеграцію, митницю. Навіть якщо це дуже туга країна і треба думати, що з нею робити. От Трамп ввів мита і все. Його ж не парить, як ми ці мита маємо зібрати і переказати.

Про порівняння з “Новою поштою”, Ощадбанком та АТБ — Ви часто підкреслюєте те, що працюєте майже у всіх населених пунктах. Це про те, що “Укрпошта” – соціальна компанія?

— Це про те, що ми єдині, хто там є. От в Оріхові (Запорізька область, в 10 км від лінії фронту, – ЕП) сьогодні ми одні.

— Це означає, що ви соціально орієнтована компанія?

— Ми просто соціально відповідальна компанія. Просто зараз вже ніхто не пригадує, що ми, наприклад, за власний рахунок евакуйовували підприємства. Не брали дохрена бабла за це, а евакуйовували безкоштовно.

Ми не взвінчували ціни, це була моя позиція, в тому числі, до речі, за тушонку. Я в перші пів року війни міг брати будь-які ціни за тушонку – були порушені ланцюги доставки, я міг їх продавати хоч за 100 гривень. Але моя позиція – не можна наживатися на горі людей. З точки зору прибутку – так, зашибісь було б. А з точки зору моральної позиції… Я можу зараз будь-яку ціну поставити на Валідол у селі? Можу.

— Попереднє питання пов’язане з тим, що в “Укрпошті” поєднуються складно поєднані речі. З одного боку, ви опікаєтесь бабусями і військовими. З іншої сторони, бабуся приходить у відділення за пенсією, а їй кажуть: у нас тільки крупні купюри, на здачу візьміть консерву чи печиво. Бо зарплата чи преміювання співробітника оператора відділення прив’язана до цих продажів.

— Канєшно. А в “Новій пошті” прив’язано до мотивації? Якщо ролики подивитеся, на що більше скаржаться? Що вам напарюють тару.

— У вас же ще веселіше: ти не можеш у своєму пакеті відправити посилку, бо потрібно обов’язково купити пакет “Укрпошти”.

— Уже можеш. Це старе обмеження – це було моє рішення. Чому? Я наклав на Україну міжнародний досвід, і була, мабуть, помилка.

— В “Укрпошті” багато епізодів, коли клієнту кажуть: “Пакетів немає, є тільки коробки”. Дешеві пакети, може, і є, але персонал зацікавлений продати дорогу коробку, бо від цього залежить його зарплата.

— Не знаю, чи ви бачили, у нас коробки тепер зі звірятками. Можете обрати по розміру звірятка коробку. Наприклад, такого розміру коробка – це сова. У нас з UAnimals спільний проєкт. Найбільша коробка – це лось.

— Я до того, що, можливо, варто з цим щось робити? Щоб бабуся не перетворювалась в бізнес-модель, якій на заміну дрібних грошей дають кільку.

— Ніяк. У нас два мільйони пенсіонерів на місяць. У кожного свій характер.

— Що відповісте людям, які кажуть, що “Укрпошта” – це компанія, яка зробила ставку на бізнес на бабусях?

— Добре, вони є, слава Богу. Це ж краще, ніж бізнес на бюджеті або на оптимізації податків?

— Чи плануєте адаптацію своїх відділень для ветеранів війни?

— “Укрпошта” має більше 4500 стаціонарних відділень та загалом понад 26000 точок присутності по всій країні. Сказати, що 100% їх можна зробити інклюзивними для обслуговування людей з інвалідністю та ветеранів – буде неправдою. Це мільярди гривень, яких зараз немає.

Але ми поставили за мету стати першою компанією в Україні, яка буде надавати 100% послуг у 100% населених пунктах України і нашим ветеранам, і людям з інвалідністю, і зробить це самостійно, без копійки державних коштів. Як? Фокусуючись на результаті, а не формі.

Зробити одне повністю інклюзивне відділення нам коштує до 500 тисяч гривень. Особливо, де складні вулиці та входи. Що таке 500 тисяч гривень? Це 20 тисяч безкоштовних доставок посилок додому. Людина на милицях чи інвалідному візку навряд прийде забрати посилку, хіба що дуже маленьку, яку можна покласти в рюкзак. А от замовити курʼєра додому може.

Так само ми розробляємо мобільний додаток, де можна буде викликати листоношу додому, щоб вона прийшла та прийняла платежі, замовила товари та ліки, надала інші наші послуги. Так само, якщо в якесь відділення важко зайти, бо там поки немає пандуса або його неможливо зробити, можна буде через додаток викликати працівника, який винесе або прийме посилку, платіж і тому подібне. І все це ми плануємо зробити протягом року.

Але все це не каже, що ми не будемо робити інклюзивні відділення. Будемо. Але для нас важливіше стати доступним для всіх по всій країні, а не просто красиво відкрити пару сучасних відділень. Інклюзивність – це дуже важлива справа. І тут важливо бути, а не здаватись.

— Чи правда, що частка “Нової пошти” за посилками становить 70%, у вас – 20%?

— 65% на 20%. Але ще раз: ми – пошта, ми не експрес-оператор. У нас багато різних продуктів, багато доставок. Тому порівнювати один до одного… Хоча люди порівнюють. У мене немає претензій до людей. Люди порівнюють мене з “Новою поштою” за посилками, з “Ощадбанком” – за фінансами, за цукерками і ковбасі – з АТБ. І правильно.

— Може тоді логотип “Укрпошта – головна пошта країни” – не актуальний?

— Пошта головна. А “Нова пошта” – це експрес-оператор.

— Але ж у вашій структурі самі поштові послуги займають мінімум?

— Ну як? Ви ж самі сказали 25%.

— А інші 75% – це зовсім інші послуги.

— А газети як рахувати? Це ж поштові послуги? Поштові. Листи – це поштові послуги? Листи 15%, ми ж казали.

Про службовий “пиріжок”, посаду міністра і другий паспорт — Чи правда, що ваша службова машина – це звичайне поштове авто Citroen?

— Внизу стоїть. Я, до речі, їх міняю періодично.

— Це заходи безпеки?

— Так.

— Машина броньована чи звичайна?

— Звичайна. Ви не відрізните, у нас таких дві тисячі.

— Ви їздите на такій машині за кермом?

— Так.

— Тепер люди, які бачать, що по вулиці їде брендований Citroen “Укрпошти”, будуть видивлятися за кермом Смілянського.

— У мене друзі приколюються: “Я тепер реагую на кожну машину “Укрпошти”, думаю, що ти їдеш”.

— Охорони у вас немає?

— Ні. А нахрена?

— Чи отримували якісь погрози?

— Так.

— Можете розказати найнеприємнішу з точки зору можливості реалізації…

— Найнеприємніше, що я не можу ставити фотки синів або дружини, якими пишаюся. Тому що, на жаль, вони теж отримують… Особливо після першої марки від русні отримували погрози.

Я досить довго працюю в бізнесі, в тому числі я займався проблемними банками. Якщо тебе хочуть грохнути – тебе грохнуть. Ти усвідомлюєш, коли йдеш на таку посаду. До речі, чому багато людей не хочуть іти? Бо це обмеження – ти втрачаєш особисте життя, не можеш чимось похвалитися, не можеш щось зробити. Тому черга не стоїть. І багато людей реально дуже важко залучити у державний сектор.

— Якщо ти не міністр оборони.

— Я не зміг би бути міністром. Мені пропонували, а я не піду ніколи.

— Головою Мінінфраструктури?

— Так. Зеленський пропонував, коли ще Гончарук був, це перший уряд.

Я не піду ніколи. Я не чиновник. Перш за все, в мене два паспорти (України і США, – ЕП), це допомагає відмовлятися. Я виконував закони, ти не можеш бути чиновником з двома паспортами.

Не можна гнатися за посадами. Ти маєш розуміти, що будеш робити… Це я раніше, коли прийшов в “Укрпошту”, думав – та хера лі тут? Раз два і все поробив. Так, спробуй.

У нас був тендер, виграли китайські виробники автівок. У них на логотипах – офіційний постачальник армії Китаю. У них завод в Росії. Але згідно з “Прозорро” ти їх не можеш скасувати. Де в нас написано, що не можна купляти китайські машини? Скасуєш, скажуть “от козел”, тому що наступна пропозиція була на 20 мільйонів дорожча. Не скасуєш, скажуть “от козел, купив у китайських виробників, вони виробляють в Росії”.

Тому ви, коли йдете в сектор, маєте розуміти, що вас будуть хейтити. Немає рішень, за які вас будуть любити. Будуть доставляти ліки – будуть ненавидіти аптеки. Відкрию банк – будуть не любити банки. Створю конкуренцію “Новій пошті”… Ви ж розумієте, якби нас не було, тарифи “Нової пошти” були б інші?

— Вищі?

— В рази. Немає конкуренції, чого б не погуляти? Зараз вперше за 10 років “Нова пошта” проводить скорочення 4-5 тисяч людей.

— Скорочують через те що… що?

— Мабуть, ми складаємо якусь конкуренцію, якщо їх вперше щось не влаштовує.

Про майбутній дзвінок Зеленському або Єрмаку — Ваші зв’язки дозволяють вирішувати складні питання шляхом телефонного дзвінка? Наприклад, Андрію Єрмаку чи Зеленському?

— Так, можливо, і станеться.

— Коли?

— Це я коментувати не хочу. Сподіваюся, скоро.

— Це пов’язано саме з банком?

— Так. Я вважаю, що я, як керівник компанії, маю не турбувати керівників держави. Вони мене поставили для того, щоб я тут досягав успіху, а не ходив до них. Я так само тут команду будую. Якщо до мене буде листоноша приходити з кожного приводу – це буде неправильно. Президенту є зараз чим зайнятися. Тому все, що я можу робити сам, я роблю сам, і це круто.

— Нацбанк вас саботує в інтересах банків?

— Так. Тому що мене не люблять просто.

— Будете дзвонити президенту?

— Подивимося. Зрозуміло, що в кінці-кінців, мабуть, президент буде вирішувати, хто правий.

— Але доповідати про це ви кому запланували?

— Акціонер “Укрпошти” – Міністерство інфраструктури, Олексій Кулеба. За мої результати відповідає він. Якщо завтра “Укрпошта” стане збитковою, бо в неї не буде банку, він же буде відповідати?

— Ви можете набрати Зеленського?

— Прямо набрати не можу, але зв’язатися можу.

— З Офісу президента ніхто не розповідає вам, як жити?

— Ні. Я можу тільки подякувати за підтримку. Коли вона треба – вона є. Аптека в “Укрпошті” не з’явилася б без президента. Ви ж розумієте, що ніхто не щасливий, що вона у нас є. Закон про пошту був змінений, закон про банк був ухвалений. Закон же прийнятий, 260 голосів.

— Ви не припускаєте, що “вас грають”? Хіба можлива ситуація, коли Єрмак не знає про те, що “Укрпошті” Нацбанк блокує питання створення власного банку?

— Припускаю, що не знає. Дивіться, воно ж не так виглядає. Нацбанк каже: та я хочу дати Смілянському банк, но у них не ті фінансові показники. Вони отут іще вимогу не виконали. А отут у них дефолтний стан.

— Він же, мабуть, спирається на якісь цифри?

— Канєшно. Хочете, я вам намалюю? Ви ж чули про дефолт “Укрпошти”? Нещодавно була новина: “Укрпошта в дефолті”, все, банкрутство. Я сказав, що це піз***ж. Мене попросили прокоментувати коротко.

Як це з’явилося? У нас був капітал на 1 червня – 4 мільярди 100 мільйонів. А на 2 червня став мінус 600 мільйонів. Нацбанк змінив правила розрахунку капіталу. І в нас за один день капітал став з “плюс” 4,1 мільярда “мінус” 600 мільйонів. І після цього пішло: “Укрпошта” в дефолті й потребує докапіталізації.

— Чи мотивують комерційні банки голову Нацбанку вас блокувати?

— Ні, я вважаю, що це особиста позиція голови Нацбанку. Не любить він мене.

— З якої причина?

— Я тролити люблю.

— Розкажіть.

— Хочу показати історію, ви ж з правильного видання прийшли. Що Пишний сказав? Якщо “Укрпошта” хоче бути банком, то банки мають торгувати чайниками і гречкою. Це (у 2018 році, – ЕП) сказав Пишний, тоді голова Ощадбанку. Ощадбанк чайниками торгує? Торгує. От їх маркетплейс.

— Тобто тепер настав ваш вихід.

— Я ж класиків цитую. Я ж нічого не додаю. У мене всі ходи записані.

І, до речі, ви знаєте, що в Україні досі зняття готівки перевищує обсяг безготівкових операцій? Україна за доступом до банківської структури входить у топ-20 країн без банківської інфраструктури. Умовно, чому в нас 30% громадян за межами банківської інфраструктури? Якщо ви в селі, нахер вона вам треба, та карточка, вам її всунути нікуди, а знімати готівку треба, брати маршрутку чи машину, їхати в райцентр знімати.

— Ви не такий простий, як здаєтесь.

— Дивіться, емоційний факт. Це перевіряється в гуглі чи на фейсбуці. Пам’ятаєте, десь тижні три тому в Києві був приліт і постраждало відділення банку? Можна зайти на сайт Пишного, на фейсбук і подивитися, він сказав: у банків вилетіли рами, вони їх потужно вставили і вони молодці.

В “Укрпошті” знищується одне відділення на тиждень, у “Нової пошти”, до речі, теж. Ви бачили хоч раз, щоб Пишний сказав, що ми молодці?

— А ви його підзвітний?

— Звісно. Ми надаємо фінансові послуги і повністю підзвітні Національному банку.

— Хто почав конфлікт Смілянський – Пишний?

— Вони.

— З чайників?

— Ні, чайники – то було давно. В нього була мета, коли він був керівником Ощадбанку, ухвалити постанову уряду і забрати в нас всіх пенсіонерів в “Ощад”, показати перемогу, що “Ощад” зростає, а “Укрпошту” зобов’язати обслуговувати пенсіонерів.

Про звільнення з “Укрпошти” і пляж — З грудня 2024 року ви урядовий уповноважений з реформування митних органів.

— Був.

— Вже все?

— Новий уряд, всі повноваження уходять відразу.

— Тобто ваше реформування митниці закінчилося?

— Так.

— Якщо ви важлива людина в цьому процесі – вас же мають поновити?

— Є новий уряд, він вирішує, як буде рухатися.

— Чекайте, ви ж казали, що пропозицію щодо долучення до реформування митниці вам робив президент.

— Так.

— До чого тут уряд?

— Формально ця посада була урядово уповноважена.

— Формально. Запропонував то президент. Президент не змінився. Він втратив вас з поля зору в цьому питанні?

— Призначення відбувалося в інших умовах. На той момент Сполучені Штати (USAID) були готові закомітити до 2 мільярдів доларів на реформування митниці.

— Тобто був бюджет на це питання, а зараз його немає і воно стало не актуальне?

— Ні, питання дуже актуальне. У нас митниця – це 40% бюджету. Більш того, коли ми вступимо в Євросоюз, 75% мита залишиться в Європі. Якщо ви подивитеся на мапу, у нас зовнішніх кордонів не буде, окрім Одеського порту.

— Кілька років тому ви казали, що ваш найперший крок після перемоги України у війні – взяти відпустку і провести час з родиною, піти на пляж. В останніх своїх публічних заявах ви кажете про те, що не готові продовжити роботу в компанії після 2026 року, коли закінчиться ваш контракт. Це про те що не розраховували на таку довгу війну, чи про те що ця посада вимагає більше сил, ніж ви думали?

— Ні, це не зовсім правильна фраза. Контракт діє до дня перемоги плюс 90 днів. В ньому так написано.

А так, да. Тоді здавалося, що перемога ближче.

— Але я правильно розумію, що ви маєте намір йти у 2026 році з “Укрпошти”?

— Було б гарно все реалізувати і піти.

— Такий план є чи немає?

— Є план реалізувати банк, бо це останнє, що мені залишилося. І я буду впевнений, що коли ми його реалізуємо, “Укрпошта” залишиться вже незалежною компанією на багато-багато років.

— Тобто, як тільки створюєте банк в “Укрпошті” – звільняєтесь?

— Ну, як закінчимо, піду. Ви не уявляєте, що в день, коли піду з “Укрпошти”, я зможу виключити телефон і поспати ніч. Вже 10 років я не можу виключити телефон. І коли був мирний час, і зараз: напади, хтось помер, атаки, сортувальний центр став, ще щось. Люди мають брати паузу, це нормально.

— І підете на пляж.

— Я обов’язково піду на пляж.

Улюблений анекдот, коли питають:”А що ви будете робити, коли підете? – Я візьму крісло, піду на море, сяду й буду дивитися. – Ну харашо, 2, 3 тижні, місяць. А далі? – А далі почну розкачуватися.

Так і тут. Я колись казав, що я показав приклад, як треба приходити на посаду, був відкритий конкурс, мене обрали. Я хочу показати приклад, як треба йти з посади.

Не треба сидіти, поки тебе ногами виносять. І в цьому, мабуть, моя сила. Можливо, за це мене не люблять певні представники: вони ходять отак туди (показує вгору, – ЕП), бо вважають, що їх тримають за фаберже, а мені похер. Я можу завтра встати і піти. Коли ти незалежний – це найбільша сила, яка може бути в людини. Можливість послати для мене вартує більше, ніж гроші.