“Історію воїна оприлюднили на сторінці бригади. Кирил виріс на Херсонщині, у селі, яке в перші дні вторгнення опинилося в окупації, а згодом було звільнене саме його бригадою. Боець…”, — write on: armyinform.com.ua
Історію воїна оприлюднили на сторінці бригади.
Кирил виріс на Херсонщині, у селі, яке в перші дні вторгнення опинилося в окупації, а згодом було звільнене саме його бригадою. Боець пригадує: у лютому 2022 року він із розрахунком ПТРК «Корсар» зупиняв російські колони на виїзді з міста.
«Колона була величезна — близько сотні одиниць техніки: вантажівки, танки, БМП. Я підпустив БТР на два кілометри, але влучив у „КАМАЗ“, який вискочив наперед. Він загорівся, колона зупинилася, й тоді по ній відпрацювала наша артилерія. А ми відійшли й чекали ворога на наступному перехресті. Так тримали оборону два тижні, змушуючи росіян шукати інші маршрути», — розповідає військовий.
На Запоріжжі Кирил отримав поранення під час авіанальоту, пройшов лікування й почав працювати з безпілотниками — ще до того, як дрони масово увійшли в роботу Сил оборони. Його знання місцевості й допомога земляків в окупації не раз рятували життя побратимів: завдяки точним розвідданим вдавалося швидко знаходити ворожу артилерію й техніку, навіть замасковану у силосних ямах.
У складі батальйону він пройшов Запорізький напрямок, рідну Херсонщину, Донеччину. Знищував танки, підтримував штурмові дії піхоти, стримував наступи ворога. За відвагу Кирил нагороджений двома орденами «За мужність».
«Сили є, але дуже хочеться до доньки. Вона мене знає тільки по відео — коли бачить мене на телефоні, цілує екран. Воно все накопичується: втома, загиблі побратими, відсутність відпочинку… Але про СЗЧ навіть не думаю», — каже Кирил.
128 ОГШБр привітала одного з найкращих своїх бійців із днем народження та побажала йому бойової удачі й повернення додому.
Як повідомляла АрміяInform, фельдшер евакуаційного відділення медичної роти 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ старший сержант Петро, позивний «Липень», за роки служби врятував сотні українських воїнів. Він каже: найцінніша нагорода для медика — не медалі, а життя тих, кого вдалося повернути з-під обстрілів.
