“До нас звернувся Микола з Чемерівців. Його партнери обіцяли змонтувати станцію і зникли. Чи допомогли ми йому?”, — write: epravda.com.ua
Помилки починаються ще до монтажу Найбільша помилка – думати, що в сонячній електростанції “немає нічого складного”. Насправді помилитися можна ще на етапі підбору обладнання. Неправильно розрахована кількість або тип фотомодулів, несумісні інвертор та акумулятор – і система або не працює належним чином, або виходить з ладу.
Особливо поширена ситуація – використання самозібраних літій-іонних акумуляторів. У багатьох випадках між ними та інвертором немає інформаційного зв’язку (BMS-протоколу), а це критично важливо для контролю заряду та безпеки. Без цього система працює “наосліп”, що може закінчитися пожежею.
Монтаж – зона підвищеного ризику Неправильний монтаж, економія на кріпленнях, несертифіковані матеріали – і от уже панелі гнуться під снігом, тріскаються або “вигорають” від терморозширення.
Фотоелектричні модулі мають витримувати певне навантаження, але тільки якщо їх встановити з дотриманням інструкцій. Критично все: відстань між кріпленнями, тип профілю, зазори для охолодження. Також часто нехтують елементами захисту від короткого замикання, перенапруг, струмів розряду, а це – прямий шлях до аварій.
Налаштування: дрібниці, які вирішують усе Навіть якщо обладнання підібране правильно і монтаж виконаний акуратно, неправильне налаштування може все зіпсувати. Наприклад, у системі встановлена літій-іонна батарея, а в налаштуваннях інвертора обрано тип “свинцево-кислотна”. Результат – акумулятор не заряджається належним чином або виходить з ладу.
Ще гірше – коли інвертор не дозволяє вручну виставити потрібні параметри або користувач не розуміє, які параметри треба задавати.
Які шанси Чи може звичайна людина без спеціальної освіти зібрати нормальну СЕС? Теоретично – так. Якщо вона витратить достатньо часу на вивчення технічної документації, дотримуватиметься всіх вимог щодо кріплення, охолодження, підключення, навантажень і матиме достатньо технічної грамотності.
Звісно, таких людей – одиниці. Для більшості спроба самостійно побудувати СЕС без досвіду – це високий ризик помилки на кожному з десятків етапів: фотомодулі, інвертор, акумулятори, захист, кріплення, кабелі, налаштування.
Дешевше ≠ простіше Основний аргумент “майстрів на всі руки” – економія, але економлять вони здебільшого лише на монтажі. На обладнанні – не завжди, бо якісні компоненти коштують однаково, незалежно від того, де купуєш.
Натомість системні компанії дають гарантію не лише на обладнання, а й на монтаж, і в разі поломки можуть безкоштовно замінити деталі.
Самостійний монтаж – це “на свій страх і ризик”. Якщо щось піде не так – платити за ремонт і діагностику доведеться з власної кишені. У перспективі гарантійного терміну, а це пʼять років і більше, економія може виявитися ілюзорною.
Як “дешево” може обійтися дорого До служби підтримки нашої компанії звернувся Микола з міста Чемерівці. Він розповів, що має інвертори та батареї і планує додати сонячні панелі. Його партнери пообіцяли завершити монтаж навесні і безслідно зникли.
Це поширена ситуація: невеликі компанії або майстри-одноденки приваблюють клієнтів нижчими цінами, але через рік-два зникають з ринку, залишаючи замовників з незавершеними проєктами. У результаті власнику доводиться шукати когось, хто зможе “дотягнути” станцію до робочого стану.
Микола запитав, чи може Atmosfera підхопити його проєкт. Ми пояснили: будуємо СЕС “під ключ” і беремо їх на сервісне обслуговування, але не працюємо з обладнанням, встановленим іншими підрядниками. Мінімальна станція, яку пропонує Atmosfera, – це 5 кВт вартістю від 5 тис. дол.
Для Миколи це означало почати з нуля. “Самостійно зібрана” СЕС перетворилася на проблемний актив без гарантій і без відповідального виконавця.
Навіть якщо все вийшло Уявімо: станцію зібрали, вона працює, але вона не сертифікована і не погоджена з оператором системи розподілу. Тоді станція може використовуватися лише для власного споживання без права видачі енергії в мережу. Тобто офіційно такої СЕС не існує. Наразі це не заборонено, але ситуація може змінитися.
У майбутньому регулювання посилюватиметься і тоді власникам “сірих” станцій доведеться пройти погодження заднім числом з технічними труднощами, витратами й ризиком, що обладнання не відповідатиме нормам. Особливо це стосується систем, зібраних “на око” без жодного технічного паспорта.
Будувати СЕС важче, ніж збирати меблі з IKEA. Це складна електротехнічна система, де ціна помилки – не лише втрата ефективності, а й реальна небезпека. Якщо ви не професійний електрик, не технічний фанат і не готові зануритися в десятки годин вивчення документації, краще звернутися до фахівців.
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції “Економічної правди” та “Української правди” може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.