“Попри те, що Верховна Рада проголосувала за Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, вирішальним для ствердження державності став загальноукраїнський референдум, що відбувся 1 грудня того ж року. Під час народного волевиявлення понад 90% громадян підтвердили, що хочуть жити у незалежній державі. UA.News розповідає, як голосували за Незалежність у різних регіонах країни, та”, — write on: ua.news
Попри те, що Верховна Рада проголосувала за Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, вирішальним для ствердження державності став загальноукраїнський референдум, що відбувся 1 грудня того ж року. Під час народного волевиявлення понад 90% громадян підтвердили, що хочуть жити у незалежній державі.
UA.News розповідає, як голосували за Незалежність у різних регіонах країни, та яке історичне значення мав референдум для остаточного розвалу СРСР, а також міжнародного визнання держави Україна.
Настрої перед референдумом 1991 року та загострення відносин з Москвою
У 1991 році прагнення українців до становлення власної держави набуло пікового значення з кількох причин, насамперед безпекових, політичних та економічних. Одразу після прийняття Акту про Незалежність посилилася напруга у відносинах Москви та Києва.
Кремлю не подобалася перспектива втрати частини ядерного потенціалу — на території України на той час зберігалося понад 5 тис. ядерних боєголовок, з них близько 1500 стратегічного призначення.
Російська верхівка також поширювала наратив, що у разі рішення якоїсь із республік розірвати союзні відносини, РФ «має право висунути територіальні претензії». Українська влада тоді намагалася уникнути військового сценарію, а як показав час, лише відтермінувати збройну агресію з боку Москви.
Після тривалих перемовин у Києві 28 серпня 1991 року російська делегація оприлюднила офіційну заяву, у якій заперечила територіальні претензії до України. На тлі цих безпекових викликів активізувалися українські політичні сили, які прагнули незалежності від Москви.
Важливою умовою для легалізації Акту про Незалежність була також позиція США. За кілька днів до референдуму та виборів президента України, у Вашингтоні відбулася зустріч представників церков, громадських організацій та української діаспори з тодішнім президентом Джорджем Бушем. Обговорювали можливість визнання Штатами незалежність України. Цю розмову процитувала західна преса, що додало впевненості українцям у переддень голосування.
Суспільні настрої також підігрівалися глибокою економічною кризою в СРСР і масовим зубожінням населення. Тож, у 1991 році українці мали великий оптимізм, щодо проголошення Незалежності. Про що свідчать соціологічні дані того часу.
«Це був дуже нереалістичний оптимізм. Ми тоді опитували людей, і вони казали, що от вже через кілька місяців усе налагодиться: зʼявляться товари в крамницях, почнуть нормально виплачувати зарплату, пенсії. Люди вірили, що сам факт незалежності – це вже передумова матеріального добробуту. Не кажучи вже про те, що вони бачили це як можливість національно-культурної самореалізації – для багатьох, особливо на заході і в центрі України, це було важливо», — згадує директор Інституту соціології Національної академії наук України Євген Головаха.
За його словами, у наступні роки спостерігався спад цього оптимізму через те, що розвіялися нереалістичні ілюзії про швидкий добробут, що мав настати сам собою, але «люди не відмовлялися від незалежності».
«Тобто люди почали оцінювати зміни як негативні, але переважна більшість продовжувала вважати, що Україна зробила правильний вибір, що стала незалежною державою» , — пояснює соціолог.
Як проходило голосування під час референдуму 1991 року
Згідно з рішенням Верховної Ради, всеукраїнський референдум призначили на 1 грудня 1991 року. У бюлетені для голосування був текст Акту проголошення незалежності України, ухвалений 24 серпня. Стояло лише одне запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». А також — два варіанти відповіді:«Так, підтверджую» чи «Ні, не підтверджую».
Всеукраїнський референдум відбувся у всіх 27 адміністративних регіонах України, а саме — у 24 областях, Автономній республіці Крим, Києві та Севастополі. У голосуванні взяли участь майже 32 млн громадян, тобто понад 84% всього населення України.
Під час референдуму 90,32% учасників волевиявлення відповіли: «Так, підтверджую проголошення незалежності України». У регіональному зрізі частка ствердних відповідей виглядала так:
- Київ — 92,88 %,
- Донецька область — 83,9%,
- Луганська область — 83,86%,
- Автономна республіка Крим — 54,19%,
- Севастополь — 57,07%.
В Одеській та Харківській областях Акт про Незалежність підтвердили понад 80% виборців. В Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях за незалежність проголосувало понад 95%. В інших областях — понад 90%.
1 грудня 1991 року одночасно з референдумом пройшли і перші в історії незалежної України вибори президента, на яких балотувалося 6 кандидатів від різних політичних сил. Главою держави обрали Леоніда Кравчука, за якого віддали свій голос майже 62% виборців. Він істотно випередив В’ячеслава Чорновола (понад 23%), а також Левка Лук’яненка (майже 4,5%).
Леонід Кравчук, перший президент України, згадував : «Для мене були важливіші наслідки референдуму, ніж наслідки голосування за президента. Скажу, чому. Я знав, що за мене проголосують. А от за референдум — мав сумніви. Дзвонить голова ЦВК і каже: «Леоніде Макаровичу, ви перемогли! Я тут же йому запитання: а як референдум?» І коли він назвав цифру майже 91%, я сам собі зааплодував. Усе було завершене».
Історичне значення всеукраїнського референдуму 1991 року
Попри те, що розпад Радянського Союзу був невідворотним, жодна країна не поспішала офіційно визнавати незалежність України після проголошення Верховною Радою Акту про Незалежність. Процес зрушив з місця лише після оголошення результатів народного волевиявлення.
Після 1 грудня 1991 року Україну першими визнали: 2 грудня — Польща і Канада, 3 грудня — Угорщина, 4 грудня — Латвія і Литва, 5 грудня — Російська Федерація, Аргентина, Болгарія та інші. До кінця грудня визнання підтвердили майже 70 держав, серед них — Сполучені Штати, Японія, країни тоді ще Європейської Спільноти (з 1993 року ЄС).
Зокрема, у Білому домі зволікали з визнанням незалежності України, очікуючи, що Київ погодиться на «5 умов Джорджа Буша». Сполучені Штати вимагали забезпечити:
- Централізований контроль над ядерною зброєю,
- Без’ядерний статус України,
- Імплементацію міжнародних договорів щодо роззброєня,
- Повагу прав людини та прав національних меншин.
В обмін на визнання своєї державності Україна погодилася на ці вимоги. Зрештою, весь ядерний арсенал передали РФ.
Референдум про незалежність України мав глобальне значення для всього радянського простору. Через лічені дні після народного волевиявлення українців, 8 грудня 1991 року президент Росії Борис Єльцин, глава України Леонід Кравчук та спікер білоруського парламенту Станіслав Шушкевич уклали Біловезьку угоду, яка визнавала розпад Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Натомість проголосили про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).
Пізніше згадуючи проголошення Акту про Незалежність, результати всеукраїнського референдуму 1991 року та перемовини у Біловезькій Пущі, перший президент України Леонід Кравчук висловив впевненість, що саме «Україна розвалила Радянський Союз».
Читайте також:
День Незалежності України: військові паради , які найбільше запам’яталися