“Він засвідчив про остаточний перехід у світі до роботизованого збройного протиборства. Наскільки безальтернативним є перехід до роботизованої війни на морі та до тотального використання роботизованих…”, — write on: armyinform.com.ua
Він засвідчив про остаточний перехід у світі до роботизованого збройного протиборства.
Наскільки безальтернативним є перехід до роботизованої війни на морі та до тотального використання роботизованих сил і засобів вже у найближчому майбутньому? Якими темпами та за якими напрямами розвивають власні морські роботизовані системи провідні іноземні держави? Чому Україні, яка має передовий бойовий досвід роботизованої війни на морі, не можна зупинятись у розвитку роботизованих систем та, навпаки, необхідно залишатись лідером цієї справи? Як сучасні тенденції роботизації війни на морі обумовлюють стратегічні цілі та напрямки розвитку національних ВМС?
За відповідями на ці та інші запитання АрміяInform звернулась до військового експерта, капітана 1 рангу у відставці, учасника російсько-української війни, кандидата військових наук, доцента Степана Яким’яка.
— Український досвід застосування роботизованих сил нині вивчають у всіх провідних країнах світу. Як відомо, керівництвом багатьох держав-членів НАТО та інших країн уже проголошено курс на пришвидшену роботизацію власних збройних сил. Як ви оцінюєте роль роботизації у війні на морі та її перспективи?
— Комплексні удари безекіпажних надводних та безпілотних авіаційних комплексів і їх наслідки, починаючи з 29 жовтня 2022 року, суттєво вплинули на погляди щодо ведення збройної боротьби на морі. І це зрозуміло, бо понад 55% з усіх знищених та виведених з ладу об’єктів (кораблів, літальних апаратів, берегових пунктів управління, гідротехнічних споруд) у воєнних діях на морі були уражені саме морськими роботизованими комплексами. Безумовно, що надзвичайно ефективними були також берегові протикорабельні ракетні комплекси та авіаційні засоби ураження.
Водночас українські безекіпажні надводні комплекси перейшли своєрідний «рубікон» в розширенні спектра бойових завдань, долучившись до ураження повітряних цілей, сучасних літаків та гелікоптерів противника, а також наземних цілей із застосуванням бортових авіаційних дронів.
У російсько-українській війні роботизовані системи стали відігравати значну, а часто вже і визначальну роль. Застосування ворогом безпілотників по об’єктах практично на всій території України, безпілотних систем Сил оборони України в глибині території противника та на лінії зіткнення стало одним з найбільш впливових чинників у війні. Вже зараз перевага у роботизованих системах визначає конкуренту можливість у досягненні успіху на полі бою, в операції та воєнних діях загалом.
— Наскільки масштабно, на ваш погляд, український досвід застосування роботизованих систем у війні на морі вивчається у провідних морських державах світу? Які основні відмінності та тенденції у роботизації найбільших флотів світу?
Попри очевидність переваг, які надає роботизація застосування сил, у провідних державах світу справді спостерігаються певні відмінності у підходах та темпах впровадження роботизованих комплексів.
США. Ця найвпливовіша країна світу є безумовним лідером у роботизації збройних сил, зокрема й ВМС. Власний досвід США із застосування БПЛА, безекіпажних підводних комплексів наприкінці ХХ століття, зокрема у війнах в Перській затоці та в Югославії, забезпечив першість та масштабність у програмах розвитку роботизованих сил і засобів вже у 2000-х роках. Згідно з довгостроковою кораблебудівною програмою ВМС США, що оновлюється щороку, вже впродовж понад п’ятнадцяти років фінансуються заходи з розробки та будівництва великих, середніх та малих безекіпажних бойових надводних кораблів, автономних підводних апаратів. На даний час уже побудовано декілька прототипів безекіпажних малих кораблів, які автономно здійснили довготривалі міжокеанські переходи, виконання в тестовому режимі розвідувальних, протичовнових та інших завдань.
Новим етапом у розвитку роботизованих систем ВМС США став введений в дію 16 березня 2021 року концептуальний документ «Засади безлюдної (роботизованої) кампанії» (Unmanned Campaign Framework). У ньому визначено напрямки взаємоузгодженого розвитку надводних, підводних, повітряних, наземних безекіпажних (безлюдних) систем ВМС США.
Важливо підкреслити, що у так званому Навігаційному плані командувача ВМС США на 2024 рік (NAVPLAN 2024) було наголошено на необхідності корегування розвитку роботизованих систем з урахуванням українського досвіду застосування безекіпажних комплексів у Чорному морі. Динамічними темпами здійснюється інтеграція нових роботизованих систем та існуючих систем озброєння.
Ставлення військового керівництва США щодо прискореної роботизації чудово ілюструють слова колишнього голови Об’єднаного комітету начальників штабів генерала Брауна (2023-2025 рр.): «Прискорюйте зміни або програєте!».
Велика Британія. У британських збройних силах активно вивчають сучасний український досвід роботизованої війни на морі. Окрім того, керівництвом Міністерства оборони Великої Британії у січні 2025 року ініційовано проведення конкурсу щодо реалізації проєкту COOKSON. Ним передбачається створення для України у 2025 році та подальшого імовірного впровадження у ВМС Великої Британії безекіпажної малорозмірної платформи довжиною 6-12 м з дальністю ходу до 800 миль та здатністю застосовувати ударну зброю з дальністю стрільби 30-100 км.
Також одним з прикладів активного впровадження у Великобританії морських роботизованих систем є проєкт CABOT. Він передбачає створення протичовнового бар’єра в Північній Атлантиці з використанням мережі безекіпажних апаратів, оснащених сенсорними системами.
Водночас аналіз поглядів деяких британських фахівців засвідчує про певне скептичне відношення до ролі роботизованих систем у діях на морі та підтримку ідей щодо подальшого масштабного будівництва кораблів з екіпажами. Ймовірно, відбувається лобіювання інтересів керівництва провідних кораблебудівних компаній, яке не готове впроваджувати інновації згідно з новітніми тенденціями.
Окрім того, в одній з публікацій Центру стратегічних досліджень Королівських ВМС Великої Британії зроблено неоднозначний, м’яко кажучи, висновок про досвід застосування безекіпажних систем у війні на Чорному морі у 2022-2025 роках. Автори стверджують, що цей досвід не дає достатніх підтверджень про зростання ролі безекіпажних систем у сучасних і майбутніх воєнних діях. Під час аналізу ігнорується факт постійного проникнення українських безекіпажників до центральної та східної частини Чорного моря та повної відсутності виходів російських кораблів до центральної й західної частини моря, що свідчить про реальний ступінь свободи використання силами сторін відповідних частин моря.
Китай. Упродовж останніх десятиліть китайські збройні сили активно вивчають та розробляють роботизовані комплекси різноманітного призначення. За деякими напрямками вони є лідерами у створенні таких комплексів. Значна увага приділена опрацюванню теоретичних основ створення і застосування біоподібних морських роботів. Також Китай, як і деякі інші провідні країни світу, здійснює активну мілітаризацію робототехніки, тобто переформатування роботів, створених для цивільних потреб, у військові роботи.
московія. Як бачиться, стратегія розвитку ВМФ рф, яка була затверджена та введена в дію указом президента рф наприкінці травня 2025 року, швидше за все враховує сучасні тенденції збройної боротьби на морі, а отже, й зростання ролі безекіпажних комплексів. Окрім того, за аналогією суперництва між США та СРСР у часи Холодної війни й враховуючи теперішні спроби москви співвідносити себе із США, можна припустити, що у стратегію включено заходи, які б дозволили рф «наздогнати та перегнати» США у розвитку флоту. Водночас нагадаємо., що кораблебудівна програма ВМС США передбачає створення великих, середніх та малих безекіпажних кораблів на доповнення і заміну наявних бойових кораблів з екіпажами. Досвід програних українцям битв на морі у 2022-2025 роках також мав би вплинути на московитське керівництво в частині, що стосується звернення уваги на створення безекіпажних комплексів. Тож цілком можна очікувати, що у згаданій стратегії розвитку ВМФ рф містяться положення щодо створення серій безекіпажних кораблів, катерів, апаратів різного класу та призначення. На даний час у рф створено центр компетенцій щодо морських роботизованих систем, однак підтверджених відомостей щодо створення й успішного застосування новітніх безекіпажних комплексів немає.
Упродовж 10-15 років відбудеться майже повна роботизація сил, що застосовуються на морі
— Якими є, на ваш погляд, основні тенденції в розвитку морських безекіпажних комплексів військового призначення? Які проблеми виникають у розвитку таких систем?
Однією з основних тенденцій є розширення спектру завдань, які можуть успішно виконуватися морськими роботизованими системами у мирний час, у кризових ситуаціях та воєнних конфліктах на морі. Її реалізація засвідчуватиме про повноту охоплення усього обсягу застосування сил за різних умов обстановки.
Дуже часто можна почути, що не всі з важливих, зокрема бойових завдань, можуть бути виконані роботизованими системами. І тому нібито треба й надалі удосконалювати наявні проєкти та будувати кораблі й інше озброєння, яке безпосередньо обслуговує особовий склад.
Водночас, за твердженнями провідних іноземних фахівців, роботизація є магістральним шляхом розвитку озброєння, зокрема й морського. На даний час, що зрозуміло, вживаються інтенсивні заходи з інтеграції екіпажних та безекіпажних систем. Проте перспективи вважаються очевидними: впродовж наступних 10-15 років відбудеться майже повна роботизація сил, що застосовуються на морі. Деякі автори прогнозують, що до 2035 року щонайменше 60-80 % основних завдань будуть виконувати виключно безекіпажні системи.
Аналіз стану розробок та створення роботизованих комплексів в іноземних державах, який провели вітчизняні фахівці, засвідчує, що практично для виконання кожного із завдань на морі уже існують діючі зразки або прототипи.
До основних проблем у розвитку роботизованих систем належать як технічні, так і оперативні, моральні та етичні. Впровадження штучного інтелекту вимагає вжиття заходів щодо захисту людини, природного середовища та інфраструктури від несанкціонованих дій повністю автономних систем.
Серед складних технічних проблем у створенні морських роботизованих систем є проблема забезпечення надійного, прихованого, далекосяжного зв’язку (передачі даних) між апаратами, що діють у підводному просторі. Також складними є проблеми щодо забезпечення безпеки маневрування автономних підводних апаратів, досягнення швидкостей руху під водою, що забезпечують оперативність ураження цілей та виходу з-під удару. Актуальною проблемою залишається питання забезпечення можливості розгортання на автономних апаратах потужних засобів ураження (протикорабельних ракет, торпед, морських мін). Створення роботизованих апаратів міжсферного застосування є складною технічною проблемою, вирішення якої призведе до чергової революції у військовій сфері.
До основних проблем оперативного характеру відносять: збільшення тривалості застосування роботизованих систем у районах дій аж до рівня тривалості усієї операції; забезпечення здатності діяти в усій операційній зоні; формування здатності адаптуватись до змін фізико-географічних умов, зокрема критичного погіршення погодних умов; забезпечення адаптування до змін в умовах бойової обстановки, зокрема втрат своїх сил, противника, дій засобів РЕБ, змін районів дій і тактики сил противника та ін. Тобто набувають особливої важливості такі вимоги до роботизованих систем, як універсальність, гнучкість, адаптивність.
10 аргументів щодо прискореної роботизації національних ВМС
— Як ви вважаєте, чи є шанс у національного військового флоту бути серед лідерів у створенні роботизованих флотів у середньостроковій та довгостроковій перспективі? Якими є основні аргументи на користь всеохопної роботизації сил?
Зважаючи на те, що ми маємо передовий бойовий досвід застосування морських роботизованих систем, Україна має усі шанси бути попереду у процесі роботизації війни на морі. До основних аргументів, які обумовлюють необхідність переходу до суцільної роботизації я б відніс, насамперед, такі:
- Досвід війни на морі 2022-2025 років довів перевагу бойової ефективності роботизованих систем, частка яких в ураженні (знищенні, виведенні з ладу) об’єктів та сил противника становить понад 55 %. Така висока результативність обумовлює виконання більшості оперативних завдань та досягнення стратегічних цілей у війні на морі.
- Застосування роботизованих систем зрівнює співвідношення сил або дає перевагу у боротьбі з противником, який має більше ресурсів, традиційних сил і засобів.
- Випереджувальний темп розвитку спроможностей роботизованих систем, продемонстрований впродовж лише трьох років, обумовлює перспективу швидкого охоплення усіх основних завдань у діях на морі.
- Застосування роботизованих систем забезпечує перевагу у боротьбі зі значно більшими бойовими платформами, зокрема надводними кораблями основних класів, бойовими літаками та інше.
- Залучення роботизованих систем, яке відбувається 24/7 забезпечує більшу продуктивність у виконання завдань спостереження, розвідки, ураження та інших, а також знижує імовірність неочікуваних (раптових) дій противника.
- Використання роботизованих систем обмежує залучення особового складу до виконання завдань та забезпечує збереження людських життів.
- Створення і застосування відносно більш дешевих систем забезпечує перевагу в економічній ефективності над використанням нероботизованих систем.
- Зниження фінансових, матеріальних та інших витрат на застосування та забезпечення сил внаслідок виключення потреби у створенні і підтриманні функціонування систем життєзабезпечення, зокрема казарм, медичних пунктів, комплексів харчування на території баз, військових містечок, полігонів, навчальних центрів.
- Зниження витрат часу на підготовку операцій внаслідок відсутності потреб у проведенні системи регулярних та повторюваних заходів щодо підготовки особового складу та витрачання відповідних ресурсів, зокрема й часу.
- Можливість пришвидшеного відновлення та створення додаткових оперативних (бойових) спроможностей сил, що обумовлено відсутністю потреб у створенні необхідного обсягу людського капіталу, довготривалого виховання та навчання особового складу для обслуговування не роботизованих систем, потреб у його поповненні у разі бойових втрат.
Потрібно забезпечити лідерство в роботизації сил
— Незважаючи на перелічені вище аргументи та враховуючи іноземний досвід, в чому, на ваш погляд, може полягати проблема в організації діяльності щодо роботизації сил? Як подолати цю проблему і забезпечити передові позиції України в роботизації сил на морі?
Першочерговим елементом є, звісно, наявність та ефективність доктрин. Слід констатувати, що поява нових зразків роботизованих комплексів у війні на морі та нових їхніх спроможностей, фактичних прийомів і способів застосування, вимагає випереджувального переопрацювання існуючих доктрин, насамперед Доктрини застосування безпілотних систем у Силах оборони України, часткових доктрин, настанов, керівництв, інструкцій. Також настала черга створення і реалізації комплексної Стратегії оснащення Сил оборони України морськими роботизованими системами. У зв’язку із цим потрібно вносити зміни й у Стратегію ВМС ЗС України 2035 та концепції і програми розвитку сил флоту.
В частині, що стосується організації роботизованих сил, ключовим елементом є подальше масштабування підрозділів та частин, що спеціально створюються і застосовують морські роботизовані комплекси, відповідно до потреб війни.
Чи достатньо мати в сучасних умовах одну бригаду морських безекіпажних систем спеціального призначення? Можна задатись питанням: чи достатньо наявних комплексів, скільки їх має бути відповідно до потреб оперативної обстановки та забезпечення перемоги на морі та у війні? Наскільки достатніми є обсяги фінансування та надання від промисловості таких комплексів?
Стратегією морської безпеки України, затвердженою у липні 2024 року та Планом заходів з її реалізації, затвердженим у листопаді 2024 року, було передбачено забезпечення потреб ВМС та інших складових Сил оборони України у безекіпажних надводних, підводних та безпілотних авіаційних комплексів для дій на морі. Будемо мати надію, що передбачені документами заходи виконуються. Проте слід виходити саме з потреб війни і перемоги в ній.
Окремим та важливим питанням є підготовка сил. Усе має починатися з рівня професійно-технічної та тактичної підготовки фахівців з управління та обслуговування морських роботизованих систем. Як відомо, ще на початку 2023 року було оголошено про те, що Інститут ВМС НУ «Одеська морська академія» розпочне підготовку операторів морських безекіпажних комплексів. За досвідом ВМС США у Військово-морській академії в Анаполісі створено і функціонує окрема кафедра, що забезпечує навчання за програмою фахівців роботизованих систем.
Специфічні елементи підготовки до управління роботизованими силами та планування роботизованих морських операцій мають бути й на вищому тактичному та оперативному рівні підготовки фахівців, зокрема в Національному університеті оборони України. Наразі в університеті викладається дисципліна «Застосування морських роботизованих систем», започаткована у 2022 році. Тут необхідно здійснювати наступні кроки!
