“Економічна стійкість є обов’язковою умовою для того, щоб Україна змогла вистояти проти російської війни на виснаження. А надалі — модернізуватися та приєднатися до Євросоюзу. Одним із головних елементів цього процесу є життєздатність та активність бізнесу. Саме на підтримці підприємців, які беруть безпосередню участь у відбудові України, зосереджена робота Польсько-української господарської палати PUIG, одна зі штаб-квартир”, — write on: ua.news
Економічна стійкість є обов’язковою умовою для того, щоб Україна змогла вистояти проти російської війни на виснаження. А надалі — модернізуватися та приєднатися до Євросоюзу. Одним із головних елементів цього процесу є життєздатність та активність бізнесу.
Саме на підтримці підприємців, які беруть безпосередню участь у відбудові України, зосереджена робота Польсько-української господарської палати PUIG, одна зі штаб-квартир якої розташована у Варшаві. Серед її основних завдань – просування серед польських підприємців ідеї участі в проєкті ЄС із відновлення України «Ukraine Facility».
Які саме інструменти європейського фінансування проєктів із відновлення та модернізації України будуть запущені вже найближчими місяцями. Про те, хто реально навіть в умовах війни продовжує інвестувати в Україну. Про досвід повернення біженців після війни на прикладі Балканських країн. А також про багато іншого — у великому інтерв’ю для UA.News розповів Даріуш Шимчиха, заступник голови Польсько-української господарської палати (PUIG), який координує платформу PUIG для підтримки відновлення України. Раніше він обіймав посаду міністра канцелярії при президентові Польщі Александрі Кваснєвському (1995-2005).
10-11 липня в Римі проходить четверта Міжнародна конференція з відновлення України URC2025. Як Ви оцінюєте саму ідею таких форумів з огляду на те, що війна ще не закінчена?
Даріуш Шимчиха: Ця конференція відбувається щороку і значно впливає на думку Заходу про Україну. Необхідно враховувати, що йде четвертий рік війни, багато хто вже до цього звик. І якщо час від часу представники західних країн і України будуть на високому рівні обговорювати, що дійсно відбувається, це нагадає світові – війна все ще триває. Росіяни вбивають людей, розбивають економіку і міста. І допомога Україні потрібна зараз, а не після закінчення бойових дій.
Багато хто говорить про великі довгострокові програми: що буде після війни, як буде підготовлена реконструкція і модернізація України. Я згоден, плани треба будувати весь час. Але співпраця, економічна кооперація з Україною потрібні вже сьогодні – не завтра.
На мою думку, зустріч із представниками України, так би мовити, ентузіастів із Заходу, які хотіли б допомагати, але в нормальних умовах, покаже, що зараз реально відбувається в Україні, які є конкретні потреби, що необхідно робити вже зараз.
Чи можлива зараз участь приватного капіталу у відновленні України?
Даріуш Шимчиха: У Польсько-українській господарській палаті (PUIG) ми постійно наголошуємо на тому, що, наприклад, в Україні присутні багато польських компаній, які прийшли сюди ще у 2004 – 2010 роках. І всі ці компанії нормально працюють, якщо так можна сказати про роботу в умовах війни.
Вони продуктивно працюють, підтримують економіку України, дають людям роботу, допомагають Збройним силам України, платять податки державі. Можна сказати, що це інвестиції, які почалися з польської сторони ще до війни, і весь час відбуваються.
Чи можна розраховувати на інвестиції зараз? Можливо, на заході України. Але поки атакує російська авіація, поки летять ракети з Росії, про нові інвестиції говорити вкрай важко.
Так, можна просувати ідею інвестування в Україну. Але треба насамперед бути реалістами і підтримувати тих, хто розпочав бізнес в Україні перед війною, залишився і працює тут із великою солідарністю. І таких чимало: Cersanit, BIKOR, PKN Orlen, Кредит Банк, PZU Україна, Barlinek, Aluprof, Sniezka. Усі ці польські компанії залишилися і працюють – це справжня інвестиція в Україну під час війни.
Даріуш Шимчиха, заступник голови Польсько-української господарської палати (PUIG)
Як польські компанії коригують стратегію присутності на українському ринку у зв’язку з війною?
Даріуш Шимчиха: Їхні інвестиції перед війною принесли хороші результати. Наприклад, компанія FAKRO (виробник віконних конструкцій) займає половину українського ринку пластикових вікон. Зараз вони утримують свої позиції на ринку України, щоб інвестиція, зроблена до війни, не втратила сенс.
За цей час у польських компаній в Україні були різні хвилі досвіду. Перша хвиля – проблеми з енергозабезпеченням після масованих російських атак на енергетичну систему України. Але тепер вони вже готові до таких обставин. Компанії передбачили автономне енергозабезпечення і знають, як працювати в цьому режимі української енергетики. Вони адаптувалися до нових умов.
Друга хвиля – проблеми з кадрами. У більшості польських компаній – дуже високий рівень виробництва: дороге обладнання зі Швейцарії, Німеччини, Італії. І важко взяти людину з вулиці для роботи на такому виробництві. Виникла необхідність встановити діалог із військовою владою в Україні, щоб зберегти кваліфікований персонал. Наскільки я знаю, після зустрічі з представниками п’яти найбільших польських компаній в Україні, влада пішла їм на зустріч.
У цьому діалозі компанії показали, як багато вони забезпечують надходжень до бюджету України, як підтримують територіальну оборону і ЗСУ. Тому багато хто з них отримав статус стратегічно важливих для України і можливість не втратити досвідчених професіоналів, з якими вони працюють 10-ть і більше років. Адже, ці люди часто мають високу експертність і можуть надалі бути керівниками. До речі, менеджмент польських компаній в Україні в більшості – українці, а не поляки.
Можна сказати, що польський бізнес, працюючи в Україні, вивчив нову реальність і зумів налагодити нормальну роботу. Зауважу, що керівництво цих компаній добре відгукується про взаємодію з українським урядом і підтримку з боку місцевої влади.
А як ви оцінюєте присутність українського бізнесу в Польщі з огляду на процес релокації деяких виробництв під час війни?
Даріуш Шимчиха: Ми не бачимо переміщення заводів з України до Польщі, тобто такої класичної релокації. Чому? Тому що економічні умови, а також умови, пов’язані з податками, цьому не сприяють.
Але ми бачимо українські інвестиції в Польщі. Це означає, що українці щось купують. Не всі транзакції нам подобаються, і не все йде гладко. Але з іншого боку, ми бачимо дуже багато людей, які приїхали до Польщі і починають своє нове життя в сенсі бізнесу. І це дуже розумні люди, які важко працюють. У PUIG дуже багато контактів із такими релокантами. Насамперед ідеться про жінок, які започаткували бізнес-проєкти в Польщі. І ми бачимо їхню успішну роботу.
Зазначу, що до того, як Україна ввійде до Євросоюзу, ці люди, ці жінки та компанії, які засновані та працюють у Польщі, – уже інтегровані в Євросоюз. Можна сказати, що вони – амбасадори українського бізнесу в Євросоюзі.
Знаєте, якщо раніше в Польщі підприємницьку діяльність вели близько 20 тис. українців, то під час війни вони зареєстрували близько 80 тис. ФОПів. І цей формат передбачає не одне робоче місце. Є ФОПи, де працюють, наприклад, 20 осіб. Це дуже ефективна діяльність з точки зору економіки, і з точки зору інтеграції.
У польському суспільстві та містах ми бачимо продуктивну нову енергію. Водночас, ці компанії вже працюють і платять податки в рамках європейських законів, оскільки Польща вже 21 рік у Євросоюзі.
На вашу думку, до чого мають бути готові українські компанії, які хочуть працювати на європейському ринку? З огляду на те, що для них уже прибрали преференції, які були з початку війни?
Даріуш Шимчиха: Зауважу, що в Євросоюзі немає преференцій. Усі члени Євросоюзу мають рівні умови для конкуренції. Коли Польща входила до Євросоюзу, ми не отримали одразу все. Наприклад, в агропромисловості та сфері послуг. Ми проходили все крок за кроком.
Що означає бути в Євросоюзі? Усі продукти мають відповідати високим стандартам. Коли я буваю в Україні і розмовляю з підприємцями, я бачу, що у вас ще багато пострадянських стандартів. Наприклад, у будівництві та у виробництві будівельних матеріалів. Ми відійшли від таких стандартів 30 років тому.
Необхідно зробити європейську сертифікацію всіх товарів і послуг, щоб їхня якість була такою ж, як у Польщі, Німеччині, Франції, Іспанії. Без цих норм європейський ринок для українських продуктів не відкриють. Але я думаю, що всі ці умови ви виконаєте. Хоча це не відбудеться протягом року чи двох років.
Є думка, що для України проблема полягає саме в спробі пройти всі вимоги в прискореному режимі…
Даріуш Шимчиха: Польща готувалася до вступу в Євросоюз 14-15 років. Як можна це скоротити? Україна вже на певному рівні працює, не починає з нуля. На мій погляд, уже зроблено близько 40% на шляху до ЄС.
На цьому етапі необхідно вести переговори з Євросоюзом, змінювати право, працювати з бізнес-асоціаціями, щоб нові норми і правила були не тільки в теорії, а виконувалися на практиці. По-моєму, до 2030 року всі зобов’язання щодо вступу в ЄС Україна може виконати спокійно.
Крім того, необхідно готувати не тільки право, а й людей. Необхідно навчати підприємців, представників державних адміністрацій, депутатів тощо. Щоб європейські норми виконувалися в реальності.
Як сприймають Україну представники бізнес-спільноти в Євросоюзі?
Даріуш Шимчиха: Організації українського бізнесу показали себе дуже активно в Брюсселі та в Євросоюзі. Ми бачимо, що робить ваш уряд. Ми добре знаємо і вітаємо заступника міністра економіки Тараса Качку, який, можна сказати, є першим героєм євроінтеграції. Він один із перших, хто відстоює інтереси України. У торгівлі, наприклад, дуже хороша робота з його боку. Ми весь час бачимо, чого хоче Україна.
І це дуже добре, але ви маєте пам’ятати, що всі ці переговори стосуються тільки Єврокомісії. І якщо врешті-решт Єврокомісія скаже: “Так, добре, виконали всі зобов’язання. Треба приймати Україну до Євросоюзу”.
Але це не останній крок. Можна сказати, що це тільки другий крок. Оскільки потім на членство України мають погодитися всі країни Євросоюзу. На практиці це означає, що парламенти усіх країн ЄС мають погодити зміну європейського трактату. І це нове завдання для українців, українських організацій та уряду.
Зауважу, що в кожній країні Євросоюзу присутня велика діаспора українців. І вони вже зараз мають впливати на думку політиків усіх цих країн, мають бути активними. Бо за 4-5 років у парламентах цих держав голосуватимуть і вирішуватимуть: приймати Україну до ЄС чи ні.
Що стосується активності українців у Польщі, як Ви оцінюєте їхній внесок в економічне піднесення країни?
Даріуш Шимчиха: За оцінкою експертів, українці виробили 2,74 % ВВП Польщі 2024-го року. Це дуже великий вплив на наше ВВП. І це дуже позитивно. Можна сказати, що цей внесок у нашу економіку більший, ніж обсяги соціальної допомоги українським біженцям.
Українці – це частина не тільки нашого ринку праці, але також частина нашої економіки. Це вже позитивний елемент нашої економіки.
На вашу думку, що може вплинути на те, що частина українців все-таки повернеться в Україну?
Даріуш Шимчиха: Перш за все, це питання до самих українців.
Різні опитування показують, що близько 40% біженців з України, напевно, повернуться. Досвід після великої війни, яка була на Балканах наприкінці 1990-х і на початку 2000 років, показує, що в цей регіон повернулося близько 30% населення.
Даріуш Шимчиха, заступник голови Польсько-української господарської палати (PUIG)
Ми хотіли б, щоб у Польщі залишилися українці, які вже тут живуть і працюють. Краще, як на мене, працювати з українцями, ніж із людьми з Колумбії, наприклад. Не знаю, як багато колумбійців приїхало до Польщі. Але в одному місті, де влаштувалися близько 200 робітників із Колумбії, з ними виникли якісь проблеми в сенсі і культури, і їхньої поведінки. Тому полякам краще співпрацювати і жити з людьми, які мають ту саму культуру, дуже близьку мову, історію, тобто з українцями.
Хоча зрозуміло, що після війни Україні потрібна буде робоча сила. По-моєму, частина повернеться, але не більшість. Тому що люди вже тут працюють і платять не тільки податки. Наприклад, у Польщі близько мільйона іноземців платять так званий ZUS (соціальне страхування). У цьому мільйоні 70-60 тис. – це українці. А це означає, що вони працюють легально і вже думають, як пов’язати своє життя і професійну активність із Польщею.
Наскільки війна в Україні позначилася на привабливості Польщі для західних інвестицій?
Даріуш Шимчиха: Під час цієї війни не тільки в Польщі, а й у Словаччині, Чеській Республіці та Угорщині, ми не бачимо таких великих нових інвестицій, які були ще перед епідемією ковіду. Можна сказати, що спочатку був ковід, потім коротка перерва і війна.
І хоча зараз немає таких інвестицій у Польщу, як це було 15 років тому, але на це варто дивитися також з іншого боку – у нас уже багато інвестували. Не можна розраховувати на те, що весь час мають приходити нові інвестиції. Рік до року плюс 5% інвестицій, плюс 10%. Це було гарне мислення, але 20 років тому.
Все-таки в нас уже багато зроблено, у нас сильна промисловість. Польща – один із найбільших виробників у Євросоюзі. Наша економіка піднімається на 3% і є однією з найкращих у ЄС. Тепер ми маємо підтримувати цей результат.
Які сектори є драйверами для економіки Польщі зараз?
Даріуш Шимчиха: По-перше, це машинобудування. Тому що ми багато деталей виробляємо для автопромисловості Німеччини, Франції, Італії. По-друге, це виробництво будівельних матеріалів. По-третє, сфера послуг. У нас багато центрів, які займаються, наприклад, фінансовим обслуговуванням глобальних компаній. Це важлива частина нашої економіки.
Чи не бачите Ви якихось загроз для польської економіки у зв’язку з глобальними торговельними війнами, що насуваються, зокрема і з боку Сполучених Штатів?
Даріуш Шимчиха: Якби в мене була можливість особистого спілкування телефоном із президентом США Трампом, може, я б знав про такі загрози… Варто зазначити, що в питаннях глобальної торгівлі теж усе змінилося.
Точка зору Євросоюзу така, щоб товарний обіг був вільним. Позиція мадам Фон дер Ляєн полягає в тому, щоб обнулити мита на промислові товари, що експортуються з Євросоюзу до США, і навпаки. Це наша позиція.
Найкраще, щоб торгівля була без обмежень. Це логічно. Однак, варто визнати, що ми звикли до іншого стилю політики. А тепер ми бачимо, як вона змінюється в усьому світі.
На вашу думку, які виклики для економічного розвитку Польщі все-таки можуть виникнути найближчими роками?
Даріуш Шимчиха: Проблемою, перш за все, буде вартість праці, заробітна плата. Тому що досі наш економічний розвиток, зокрема, був пов’язаний з тим, що робочий час у Польщі коштував дешевше, ніж у Німеччині, Франції, Італії.
Але минуло вже 20 років, як ми в Євросоюзі. Люди хотіли б заробляти більше. І цей елемент нашої конкурентоспроможності вже не такий сильний. Ми повинні думати, як перейти на продукцію, яка технологічно краща і яка дає більшу прибутковість у бізнесі.
А наскільки сусідство з Україною, ця близькість до війни, відчувається в Польщі зараз?
Даріуш Шимчиха: Коли все це починалося повномасштабною війною три роки тому, це було новим викликом для людей. Тепер це вже все не нове. По-моєму, більшість поляків розуміє, що краще підтримувати Україну, ніж чекати росіян у Жешуві чи Перемишлі.
Більшість поляків знає це. І політичні сили, які тепер керують нашою країною, це теж розуміють і працюють над цим. Ми підтримуємо Україну, допомагаємо і не тільки в гуманітарному сенсі, а й у військовому. Але про це тепер так багато не говоримо, як це було два-три роки тому, бо тихіше їдеш – далі будеш.
Що стосується діяльності платформи з підтримки відновлення України при PUIG, яку Ви курируєте. Які зараз пріоритети у вашій роботі? Наскільки вона змінилася, якщо порівнювати перші роки вторгнення і зараз?
Даріуш Шимчиха: У перші роки це була така класична допомога B2B. Але тепер це більш системна робота в рамках механізму підтримки «Ukraine Facility» для того, щоб підтримати зусилля України з відновлення.
Ми максимально працюємо над тим, щоб підготувати всю необхідну інформацію (Pipeline проєкту) для того, щоб наш Bank Gospodarstwa Krajowego (Polish development bank) отримав якісні проєкти і міг восени почати роботу з європейськими грошима в Україні.
Даріуш Шимчиха, заступник голови Польсько-української господарської палати (PUIG)
У зв’язку з цим ми також підтримуємо польських підприємців, щоб забезпечити їх дешевшими кредитами. Це системна робота – ми показуємо, які проєкти потрібні Україні і як їм знайти європейське або польське фінансування. Це найголовніша частина нашої роботи.
Ви маєте на увазі програму пільгового кредитування, яку запустила Польща? За вашими оцінками, чи багато польських компаній цікавляться такими кредитами?
Даріуш Шимчиха: Так, наприкінці березня було запущено програму позики на проєкти з відновлення України для польських компаній. І багато хто цікавиться цією програмою. Можна сказати, що тепер у нас два головні елементи польсько-українських економічних відносин.
Перший елемент – це компанії, які були засновані перед війною. І вони працюють тепер в Україні, виробляють і продають свою продукцію на українському ринку, а деякі з них і в Польщі.
Інший дуже важливий елемент – це торгівля, для цього не потрібні інвестиції. Торгівля йде активно, тому що потрібно купити товар у Польщі, продати в Україні і ще забезпечити страхування такої угоди. І це теж успішно реалізується, ми співпрацюємо і сприяємо страхуванню.
І тепер третій новий елемент – це інвестиції, пов’язані з відновленням України. Відповідна програма розпочинається в Польщі. Перші гроші з’явилися наприкінці березня, але ці гроші можна видавати тільки в Польщі, при цьому треба мати якийсь контракт чи меморандум з українською компанією. І ця програма починає працювати досить ефективно.
Але найважливіше – це реалізація «Ukraine Facility». Наш банк Bank Gospodarstwa Krajowego (Polish development bank) буде цим займатися. Але все залежить від договору BGK з Єврокомісією.
Наскільки високі вимоги будуть до одержувачів цього фінансування в рамках «Ukraine Facility»? Це будуть гранти чи кредити?
Даріуш Шимчиха: Це не гранти, це будуть кредити. Буде також фінансування для самоврядування міст – у цьому випадку кредит буде пов’язаний із грантом. Але це ще офіційно не затверджено, поки що ми очікуємо на договір між BGK і Єврокомісією. Наш банк готовий, а Єврокомісія – ні. Це моя думка.
Що стосується умов для учасників. У програмі передбачені нормальні банківські умови. Треба показати свою бізнес-історію, щось реально робити і легально працювати. Це все необхідно знати банку. Це будуть нормальні, кредитні умови, не на такому рівні, як в українських банках.
По-моєму, кредитування для українських кампаній з боку «Ukraine Facility» через BGK передбачатиме ставку на рівні 2,5 до 3% на один рік. У вас немає такого кредитування. Це буде дуже дешевий кредит, але кредит.
Можливо, одну половину фінансування надасть Єврокомісія, а іншу половину – наш банк. Але треба почати цей процес і подивитися, як він буде реалізовуватися. У всякому разі, це дає велику перспективу. З нашого погляду – це дуже велика допомога Україні і водночас можливість для польських компаній.
Читайте також:
Маємо бути готові до того, що у різних країн ЄС є власні інтереси : Галина Хейло, президентка МПА, про рух України до Євросоюзу