“Про унікальний життєвий шлях воїна розповіли на сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Історія потрапляння Миколи в Афганістан неординарна. Під час строкової служби в Польщі у нього виник…”, — write on: armyinform.com.ua
Про унікальний життєвий шлях воїна розповіли на сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Історія потрапляння Миколи в Афганістан неординарна. Під час строкової служби в Польщі у нього виник конфлікт з офіцером. «Я впав, завалив кілька стільців, а далі зі злості підхопився, й зарядив йому ногою в корпус», — згадує він. Вранці ротний запропонував йому вибір: дисциплінарний батальйон або добровільна заява в Афганістан. «Я був вдячний, що мені дали вибір, і написав заяву», — каже «Сивий».
В Афганістані він брав участь у засідках на каравани. Під час однієї з них, коли душмани підійшли майже впритул, зав’язався рукопашний бій. «Один із душманів ударив мене ножем у руку вище ліктя», — розповідає він. Той шрам залишився на все життя.
Після армії він став водієм-далекобійником, об’їздивши всю Європу. Повномасштабне вторгнення застало його в Німеччині. «Він закінчив рейс, повернувся додому на Хмельниччину… і через кілька днів пішов у військкомат — так вирішив ще по дорозі в Україну», — йдеться у дописі.
Хоча він мав «залізобетонну» відстрочку, адже його старшому сину на той момент не було 17, він не вагався. «Я все-таки патріот, тому воюю за рідних, за товаришів, за Україну. Пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати я не зможу їх захистити…», — каже він.
З урахуванням досвіду попередньої роботи, Миколу призначили водієм. Щоправда, зараз його машини — не величезні фури, а повнопривідні «Течик» та Mitsubishi Pajero.
Основні обов’язки — доставити товаришів та різні вантажі (провізію, боєкомплект, спорядження) на позиції чи якомога ближче. А іноді доводиться виконувати й роботу піхоти.
— Одного разу разом із товаришами чотири доби стримували штурми росіян — відбивалися з кулеметів, автоматів, РПГ (протитанковий гранатомет), АГС (автоматичний станковий гранатомет). Спали, сидячи в укритті, я бронік взагалі не знімав, тільки послаблював на ніч. Тоді двоє моїх товаришів загинули…
Вдома на нього чекають дружина, діти та двоє онучок. «Сили в мене вже не ті, що хотілося б, але служу далі», — підсумовує досвідчений воїн.
Як повідомляла АрміяInform, під час виконання бойового завдання бійці батальйону «Incognito Group» 54-ї бригади взяли в полон групу окупантів, а згодом ліквідували, як виявилося, старшину підрозділу.
