“Під час цих дій, як відомо, важливі бойові завдання покладаються на підрозділи Річкової флотилії ВМС ЗС України. Сприяючи військам, що…”, — write on: armyinform.com.ua
Під час цих дій, як відомо, важливі бойові завдання покладаються на підрозділи Річкової флотилії ВМС ЗС України. Сприяючи військам, що обороняються у прирічкових районах, ці формування ведуть бойові дії з виявлення та завдавання ураження об’єктам противника, здійснюють заходи підтримки й забезпечення сил (військ).
У чому полягають особливості застосування річкових сил у сучасних умовах? Якими є бойові успіхи наших річкових військових моряків? Що обумовлює потреби в розвитку річкових формувань? Про ці та інші важливі питання бойової діяльності Річкової флотилії Військово-Морських Сил Збройних Сил України в інтерв’ю для АрміяInform розповів воєнний експерт, капітан 1 рангу у відставці, кандидат військових наук, доцент Степан Яким’як.
— Україна успішно обороняється на півдні держави, відкинувши війська рф на лівий берег Дніпра. Водночас противник намагається відновити наступальні дії на цьому напрямку. Завдає ударів по підрозділах Сил оборони України, здійснює удари по містах та цивільному населенню в Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях, зокрема у смузі вздовж правого берега річки Дніпро. Чи не щодня ворог намагається вести дії із захоплення островів у гирлі Дніпра та на інших ділянках річки в межах Херсонської області. На ваш погляд, наскільки важливими та складними є завдання підрозділів Річкової флотилії ВМС ЗС України, що залучаються до оборони України на річці Дніпро?
— Про важливість тих чи інших сил та завдань, які вони виконують, може свідчити досягнутий рівень результативності бойової діяльності. Так, справді, підрозділи Річкової флотилії ВМС ЗС України, насамперед 26-й та 27-й дивізіони річкових катерів, що входять до її складу, активно залучаються до виконання бойових завдань.
Створений ще навесні 2022 року для участі в обороні Києва, 26-й дивізіон річкових катерів продовжує виконання завдань з контролю обстановки на річці в районі нашої столиці, охорони важливих прирічкових об’єктів та участі в протиповітряній обороні міста.
Надзвичайно гарячими є бойові будні 27-го дивізіону річкових катерів, що має районом дій південні ділянки річки Дніпро. Практично жодне з бойових завдань, що виконують угруповання військ Сил оборони України в цих прирічкових районах у Запорізькій та Херсонській областях, не обходиться без залучення річкового військового формування. Усі добре пам’ятають звитяжні дні захоплення, утримання та довготривалої оборони українськими морськими піхотинцями плацдарму на лівому березі Дніпра поблизу населеного пункту Кринки. Боротьба за кожен клаптик української землі є геройським вчинком, а спроба ведення наступальних дій на лівому березі Дніпра у разі успіху мала б забезпечити прорив та розсічення великого угруповання військ противника на півдні країни. На жаль, так не сталося. Однак річкові підрозділи флотилії набули необхідного досвіду із забезпечення військ річкового десанту, сприяння діям військ у прирічковому районі.
Об’єктивними показниками бойового успіху підрозділів Річкової флотилії у протидії повітряним ударам ворога є десятки знищених «Шахедів» та далеко не одна «приземлена» крилата ракета противника.
За успішні та мужні дії у боротьбі з ворогом у липні 2024 року 26-й окремий дивізіон річкових катерів ВМС ЗС України Указом Президента України від 4 липня 2024 року № 449 був відзначений почесною відзнакою «За мужність та відвагу».
— Досвід воєнних дій на річках має певну специфіку та унікальність. До початку збройної агресії рф більшість фахівців обговорювала суто морські питання та розвиток традиційних родів сил національного військового флоту. Нині, зі створенням Річкової флотилії, ми спостерігаємо суттєві відмінності у веденні бойових дій на річках. Чим обумовлені ці особливості?
— Досвід створення і застосування спеціалізованих військових формувань на річках має глибоке історичне коріння та водночас має суттєві сучасні інновації. Проте варто почати з основного: у чому полягає потреба у веденні воєнних дій на річках? Ключовим чинником є наявність у державі значних внутрішніх водних комунікацій, річок, озер, каналів, водосховищ, їх важливість для оборони держави.
Як відомо, Україна має велику кількість водних артерій, найбільшими з яких є Дніпро, Дунай, Південний Буг, Дністер. Українська частина Дніпра завдовжки у понад 980 кілометрів. На Дніпрі розташовано багато річкових портів, найбільшими з яких є Київ, Кременчук, Дніпро, Запоріжжя, Херсон, а також низка суднобудівних заводів. На річці Південний Буг розташовано порт Миколаїв та найбільші суднобудівні заводи. Судноплавна частина цієї річки становить понад 120 км від Дніпровського лиману до м. Вознесенськ. Загальна довжина річки Дністер — 1362 км, з яких судноплавними є ділянка завдовжки понад 250 км від м. Галич до м. Хотин, а також ділянки, на яких пролягає кордон з Молдовою до Дністровського лиману.
В умовах тривалої війни, поруч із діями на Дніпрі та Південному Бузі, стратегічно важливим завданням є забезпечення захисту судноплавства та протидія противнику на річці Дунай. Довжина української ділянки Дунаю становить понад 174 км, найбільшими українськими портами тут є Рені та Ізмаїл.
Проте важливими під час оборони держави є не тільки комунікації та інфраструктура річок, але й володіння їхніми берегами як елементами оборонних рубежів. А в разі наступальних дій, окрім того, виникає потреба у форсуванні водних перешкод та забезпечення військових перевезень. Все це й обумовлює потребу у спеціалізованих формуваннях, які б забезпечили виконання бойових завдань на річках.
Досвід війн підтверджує ці висновки. Так, наприклад, у ХХ столітті у складі радянських збройних сил у різні періоди було створено та застосовувались понад чотири десятки військових флотилій, більшість з яких були саме річковими та озерними. Тільки на території України діяли Дунайська, Дніпровська, Усть-Дніпровська, Пінська, Прип’ятська військові річкові флотилії. Іноді такі флотилії мали різнорідний склад. Так, Дунайська флотилія на початок Другої світової війни мала у своєму складі не тільки декілька дивізіонів корабельного складу (моніторів, катерів, тральщиків), а також винищувальну авіаційну ескадрилью, стрілецькі підрозділи та артилерійські батареї берегової оборони.
Водночас, розглядаючи досвід бойових дій на річках, слід відзначити, що серед найбільш масштабних і тривалих дій на річкових та озерних водоймах, були річкові бої під час Громадянської війни у США у 1861–1965 роках, бойові дії річкових формувань на Дунаї та інших річках під час Другої світової війни в Європі у 1944–1945 роках, бойові дії на річках під час війни у В’єтнамі у 1964–1968 роках. Історичні уроки цих воєнних дій у більшості випадків залишаються актуальними й сьогодні.
— Наскільки сучасний досвід збройних сил провідних країн світу підтверджує актуальність створення і застосування річкових військових формувань?
— У багатьох державах світу і сьогодні існують спеціалізовані військові формування, що діють на річках та інших водоймах сухопутної території. Найбільш свіжим та вражаючим є досвід оперативного утворення та застосування річкових сил у ВМС США. У 2006–2007 роках з урахуванням потреб щодо забезпечення ефективності дій в Іраку, послідовно було створено три річкові дивізіони (Riverine Squadrons). Надалі вони на ротаційних засадах виконували поставлені бойові завдання в Іраку упродовж 2007–2008 років. У 2012 році ці річкові з’єднання були об’єднані в Угруповання прибережних річкових сил (Coastal Riverine Force, CRF).
У 2020 році угруповання було розформовано, а його завдання були перекладені на Корпус морської піхоти, що є окремим видом Збройних сил США та має різнорідний склад. Окрім власне підрозділів морської піхоти та річкових сил, Корпус морської піхоти має великі за складом авіаційні підрозділи. Окремо слід зазначити, що для забезпечення ефективного застосування об’єднаних (міжвидових) сил на річках у ВМС США ще у 1991 році було опрацьовано та введено в дію Доктрину об’єднаних річкових операцій (Joint Pub 3-06. Doctrine for Joint Riverine Operations). Слід наголосити, що Україною було використано цей американський досвід та на підставі останніх редакцій профільних військових публікацій ЗС США було розроблено подібний доктринальний документ з питань застосування річкових сил ВМС ЗС України. Саме згідно з цим стандартом та набутим досвідом бойових дій плануються і виконуються бойові завдання на річках у тривалій війні.
— Під час висвітлення досвіду створення, застосування та розвитку сучасних річкових військових формувань у ЗС США ви використали термін «річкові сили». Наскільки правильним буде стверджувати, що підрозділи, які застосовуються на річках, є певним самостійним різновидом сил, подібно до відомих нам традиційних родів сил та військ військово-морських сил?
— Так, справді, ви дуже чітко підмітили цей аспект у розвитку річкових формувань. Потреба у річкових силах обумовлена, у першу чергу, необхідністю мати військові формування для збройного протистояння угрупованням військ (сил) іншої держави на річках, озерах та інших водоймах внутрішніх вод країни, а також у прирічкових районах. Головною специфікою таких дій є особливі умови бойового простору та фізичного середовища. Найбільш специфічними рисами дій на річках, на відміну від дій на морі, є відносно незначні розміри району дій, незначні глибини, та головне — неможливість ввести до цієї акваторії традиційні сили й засоби класичних військово-морських сил. Особливості фізико-географічних умов на річках, зокрема гідрографічних і гідрологічних, які суттєво відрізняються від умов морського середовища, можуть здійснювати суттєвий вплив на застосування сил і засобів.
Суттєве значення має тактична властивість річкового середовища, яка полягає у зазвичай близькому розташуванні маршрутів розгортання та бойового маневрування своїх сил відносно районів розташування військ (сил) противника, які, для прикладу, можуть перебувати зовсім поруч — на протилежному березі річки. Є й інші суттєві особливості, які впливають на вимоги до річкових сил і засобів та їх тактики. Усе перелічене вище обумовлює створення специфічних зразків озброєння, які б були ефективними на річках, опрацювання своєрідної тактики річкових сил, яка суттєво відрізняється від дій на морі, а також вимагає іншої структури сил, їх складу та організації забезпечення й управління.
Підсумовуючи усе зазначене вище, ми можемо стверджувати, що з утворенням дивізіонів, а надалі — Річкової флотилії у складі ВМС, сформувались річкові сили як окрема і дуже важлива складова цього виду ЗС України. З урахуванням особливостей природного середовища, в якому ведуться дії, а саме — на річках, озерах, інших водоймах внутрішніх вод сухопутної території держави, та специфіки призначення і застосування сил і засобів на річках, слід вести мову про самостійний рід сил ВМС ЗС України — річкові сили.
— А які, на ваш погляд, основні особливості тактики дій на річках у сучасних умовах? Які завдання є притаманними річковим силам з погляду теорії та сучасного бойового досвіду?
— У теперішній час, на відміну від застосування сил на морі та з урахуванням розвитку засобів збройної боротьби, мова вже не йде про бої на річках між річковими військовими формуваннями супротивників, а лише про виконання бойових завдань в інтересах військ, які діють вздовж цих водойм або їх форсують.
Спектр завдань розпочинається, як завжди, із завдань моніторингу та спостереження в районах дій (на визначених ділянках річки) та їх берегах, ведення розвідки, загального контролю обстановки. Актуальними для дій на річках також є завдання: завдавання ударів по противнику, що перебуває на узбережжі, здійснення річкових перевезень військ та матеріальних засобів в інтересах ведення бойових дій, висадка річкових десантів і груп спеціального призначення, боротьба з диверсійно-розвідувальними силами противника, зрив дій противника з форсування водних перешкод та сприяння своїм військам, що здійснюють форсування.
Одним із завдань за таких умов може бути вогнева підтримка та знищення визначених сил і військ противника. Це, безумовно, не повний перелік бойових завдань, які можуть покладатися на річкові сили, адже нові способи та засоби збройної боротьби формують нові потреби й відповідні завдання з ведення дій у річкових районах.
— Для повнішого розуміння ролі й значення дій саме Річкової флотилії ВМС ЗС України в умовах тривалої війни, ви не могли б більш детально визначити, які ж завдання є найбільш актуальними саме в теперішній час та у перспективі?
— Найбільш актуальними завданнями річкових військових формувань у сучасних умовах є участь у протиповітряній обороні визначених об’єктів під час завдавання противником повітряних ударів по території України, контроль обстановки у визначених річкових районах, завдавання ударів по визначених об’єктах противника на узбережжі, сприяння військам, що ведуть бойові дії в прирічкових районах.
Також, виходячи з аналізу бойового досвіду, актуальними, на мій погляд, є завдання щодо утримання захоплених плацдармів на узбережжях річок для розвитку наступальних дій військ, знищення малорозмірних плавзасобів та диверсійно-розвідувальних і штурмових груп противника, що діють на річкових островах та в гирлах річок. У разі активізації воєнних дій військ сторін у прирічкових районах у майбутніх діях річковим силам можуть бути поставлені завдання зі сприяння військам, що ведуть оборонні чи на наступальні дії уздовж річки або з її форсуванням. За таких умов виникне необхідність у випередженні дій противника та розширенні спектра завдань річкових сил.
— З урахуванням перелічених вами теперішніх і майбутніх завдань річкових сил, скажіть, а чи достатніми є спроможності підрозділів Річкової флотилії та наскільки сучасним є їх озброєння?
— З моменту створення підрозділів Річкової флотилії постійно відбувалось нарощування складу озброєння і військової техніки, зокрема із залученням іноземної матеріально-технічної допомоги. Як відомо з відкритих джерел, наразі підрозділи Річкової флотилії ВМС ЗС України мають на озброєнні такі основні зразки ОВТ: малий броньований артилерійський катер проєкту 58155, річкові штурмові катери типу Riverine Assault Boat, малі десантно-штурмові катери типу Small Unit Riverine Craft, швидкісні патрульні катери типу Sea Ark Dauntless, малі десантні катери типу Sherp the Shuttle, патрульні (артилерійські) катери проєкту 363У (переобладнані з рейдових катерів), інші переобладнані цивільні катери різних типів.
Для ведення бойових дій та виконання завдань забезпечення підрозділи флотилії використовують військову техніку різного призначення, стрілецьке та інше озброєння, у тому числі кулемети до 12,7 мм, 30 мм артилерійські установки, передбачені на катерах проєкту 58155 «Гюрза-М», гранатомети, переносні протитанкові та зенітно-ракетні комплекси. Також для завдавання ударів по визначених об’єктах на узбережжі підрозділами флотилії можуть застосовувати ракетні комплекси із лазерним наведенням RBS-17, безпілотні літальні апарати різних модифікацій та деякі інші зразки озброєння.
Аналіз складу та основних характеристик озброєння підрозділів річкових сил засвідчує те, що наявні зразки загалом дозволяють успішно виконувати завдання, що традиційно ставляться річковим підрозділам. Надані іноземними державами річкові катери різних типів мають високі тактико-технічні характеристики. Однак, слід пам’ятати, що ворог постійно удосконалює способи дій та нарощує спроможності своїх сил. Це вимагає оперативного реагування та випереджувального забезпечення розвитку українських річкових сил.
— Війна рф проти України триває, і керівництво Сил оборони України здійснює пошук найбільш раціональних способів наближення перемоги України над ворогом. Які напрями розвитку річкових сил ВМС ЗС України ви вважаєте пріоритетними?
— На основі вивчення сучасного національного і закордонного досвіду ведення воєнних дій на річках та з урахуванням кращих наукових рішень і практик, включаючи стандарти провідних країн світу, до пріоритетних напрямів розвитку річкових сил ВМС ЗС України слід віднести наступні.
По-перше, необхідно продовжити інтенсивні військово-теоретичні дослідження щодо удосконалення концепцій застосування сил на річках та оновлення доктринального документа з питань застосування річкових сил, його запровадження з урахуванням набутого у 2022–2025 роках досвіду бойових дій на річках.
По-друге, зважаючи на значний набутий бойовий досвід застосування роботизованих комплексів на морі та на суші у 2022–2025 роках, потрібно сформувати у складі дивізіонів річкових катерів підрозділи безекіпажних надводних (річкових) комплексів, безпілотних авіаційних та роботизованих наземних (прирічкових) комплексів. Під час виконання цих заходів необхідно врахувати досвід застосування безекіпажних надводних та безпілотних авіаційних комплексів у бойових діях на Чорному морі, а також — роботизованих наземних і безпілотних авіаційних комплексів у бойових діях на суші. Важливо керуватися тенденцією розвитку збройної боротьби, яка полягає у завершенні переходу до застосування угруповань роботизованих сил. Досвід тривалої війни, зокрема як на морі, так і на суші, підкреслює важливість розвитку роботизованих (безекіпажних, безпілотних) розвідувальних, ударних, міннозагороджувальних, протимінних, десантних забезпечувальних, багатоцільових комплексів. Адже пріоритетом є збереження особового складу, тож безлюдні (безекіпажні надводні, безпілотні авіаційні, наземні роботизовані) платформи мають все більше ставати основними засобами на полі бою чи на морських і річкових акваторіях. Зрозуміло, що пріоритетним є оснащення річкових підрозділів відповідними роботизованими засобами, оперативне розроблення і виробництво таких засобів з використанням усіх сучасних методів державного та недержавного фінансування, залучення фондів іноземних держав.
По-третє, необхідно сформувати відповідний підрозділ планування розвитку і застосування роботизованих систем в органі управління Річкової флотилії. На нього разом з підпорядкованими підрозділами безекіпажних надводних та безпілотних авіаційних комплексів дивізіонів річкових катерів покладатимуться завдання з опрацювання способів дій, концепцій оснащення новими роботизованими комплексами, опрацювання і реалізації концепції підготовки, а потім і застосування таких роботизованих річкових формувань у бойових діях.
Чи є це пріоритетом сьогодні, в умовах тривалих бойових дій, зокрема на суші? Безумовно, що так! Бо як можна успішно обороняти чи вести наступальні дії у прирічкових районах, де противник зараз намагається прорвати фронт і наступати, наприклад на Херсонщині? Ймовірна активізація дій на північному напрямку також може викликати негайну потребу у веденні активних дій у прирічкових районах вздовж північної частини Дніпра і впадаючих до нього малих річок.
По-четверте, турбуючись про розвиток обороноздатності України на усіх стратегічних напрямках, у тому числі на річках в межах цих напрямків, та керуючись принципом випередження противника, необхідно розвивати склад і структуру річкових сил ВМС ЗС України. Для забезпечення оборони України на всіх великих річках та інших водоймах півночі, сходу, півдня України необхідно здійснити комплексний огляд потреб. Як засвідчує аналіз, нагальним є питання збільшення спроможностей річкових сил, зокрема збільшення кількості річкових підрозділів на Дніпрі та Дунаї.
Так, у разі переходу противника до наступальних дій на півночі України та прориву його військ у середній частині Дніпра зростуть потреби угруповань військ Сили оборони у річкових силах у даних районах. Необхідність у стримуванні наступу противника та веденні активних дій Сил оборони у гирлі Дніпра та загалом у Дніпро-Бузькому лимані диктує потребу в зосередженні зусиль і нарощуванні спроможностей окремого річкового формування для дій у лимані.
Наявність підрозділів Морської охорони Держприкордонслужби на Дунаї, з урахуванням їхніх специфічних повноважень і завдань, не є достатнім обґрунтуванням для відмови від створення повноцінного формування річкових сил ВМС ЗС України у даному районі. Захист судноплавства в українській частині Дунаю та у прилеглому морському районі в умовах потенційної інтенсифікації воєнних дій рф та виконання інших типових бойових завдань для протидії противнику у цьому регіоні вимагають саме такого реагування.
Кожен річковий підрозділ повинен мати достатній склад для виконання завдань, зокрема: катерні підрозділи, підрозділи безекіпажних надводних (річкових) комплексів, підрозділи безпілотних авіаційних комплексів, берегові підрозділи спостереження, розвідки, ведення спеціальних та бойових дій, зокрема з охорони й оборони пунктів базування та катерного складу під час відновлення і поповнення запасів катерів у пунктах базування.
По-п’яте, плануючи визволення всіх окупованих територій, зокрема лівобережжя Дніпра та Криму, одним з важливих напрямків розвитку річкових сил ВМС ЗС України має бути створення значних за спроможностями амфібійних річкових підрозділів. Для цього потрібні надшвидкохідні та достатньо десантомісткі плавзасоби для забезпечення швидкої висадки груп передових загонів річкових десантів, призначених для заволодіння плацдармами висадки на відповідних десантнодоступних ділянках річкового узбережжя.
Врешті слід зазначити, що для забезпечення успішного застосування річкових сил, як й інших сил та військ, доцільно розподілити функції управління генерацією річкових сил та їх застосуванням. Управління Річкової флотилії має залишатись органом, що стратегічно планує розвиток річкових сил, удосконалює доктрину, керує процесами генерації ресурсів та підготовки підрозділів. Оперативне управління підрозділами, дивізіонами повного складу чи тактичними групами річкових сил, має покладатись на органи управління угрупованнями об’єднаних сил, що діють у відповідних прирічкових районах (зонах).
За таких умов, як засвідчує успішний досвід застосування флотського угруповання різнорідних сил на початку широкомасштабного вторгнення рф в Україну, буде забезпечено якісне виконання обох вказаних вище функцій. Уроки досвіду війни потрібно не забувати та своєчасно і повномірно впроваджувати у плановані майбутні дії уже зараз!
