“Україна визнана найбільш нещасною країною Європи. А в щорічному світовому рейтингу щастя наша країна посіла 111 місце зі 147 інших держав. Такими є дані звіту від World Happiness Report 2025. Для порівняння: в 2024 році ми зайняли 105 місце, а в 2023 — 92. Тобто за два роки Україна «впала» на 19 сходинок. Водночас на вершині списку —”, — write on: ua.news
Україна визнана найбільш нещасною країною Європи. А в щорічному світовому рейтингу щастя наша країна посіла 111 місце зі 147 інших держав.
Такими є дані звіту від World Happiness Report 2025. Для порівняння: в 2024 році ми зайняли 105 місце, а в 2023 — 92. Тобто за два роки Україна «впала» на 19 сходинок.
Водночас на вершині списку — вже восьмий рік поспіль — Фінляндія.
Як саме рахують це «щастя»? Чи справді ми настільки нещасні? Чи це лише дані, що відображають зовнішню кризу, а не глибинні процеси у свідомості нації? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Україна в рейтингу щастя: цифри та динаміка
Україна отримала лише 4,68 бала з 10 можливих. У попередньому звіті 2024 року вона була на 105 місці, зараз же ми 111-ті в списку. Таким чином, держава опустилася ще на 6 позицій за рік і тепер знаходиться у рейтингу між африканськими країнами — Республікою Нігер та Марокко.
Це виглядає особливо драматично на тлі інших європейських країн, серед яких найщасливішими визнані:
Ці країни отримали понад 7,3-7,5 балів за шкалою щастя. Водночас Україна не лише єдина європейська країна, яка увійшла до останньої третини списку. Вона також демонструє стійке погіршення показників майже щороку з 2013-го.
Для порівняння дамо всю динаміку «українського щастя» з моменту виникнення цього дослідження:
- 2013 рік — 87 місце;
- 2014 рік — 100 місце;
- 2015 рік — 111 місце;
- 2016 рік — 123 місце;
- 2017 рік — 132 місце;
- 2018 рік — 138 місце;
- 2019 рік — 120 місце;
- 2020 рік — 123 місце;
- 2021 рік — 110 місце;
- 2022 рік — 98 місце;
- 2023 рік — 92 місце;
- 2024 рік — 105 місце.
Як формується рейтинг щастя?
World Happiness Report — це глобальне дослідження, яке проводиться з 2012 року за підтримки ООН. Його складають незалежні експерти з Оксфордського Університету, соціологічної компанії Gallup, Лондонської школи економіки та інших науково-аналітичних центрів. Методологія ґрунтується на змішаному підході, який об’єднує як доволі об’єктивні економічні показники, так і суто суб’єктивні оцінки самих громадян.
Основу рейтингу становить індекс задоволеності життям, визначений за шкалою від 0 до 10. Людей запитують, наскільки вони задоволені своїм життям загалом — тобто чи вважають вони самі себе щасливими. Але окрім цього загального питання, до уваги беруться низка важливих факторів:
Крім того, враховуються результати опитувань щодо емоційного стану. Там взагалі відверто суб’єктивні речі: наприклад, питають, чи сміялися опитані минулого дня, чи відчували задоволення, щастя, радість, або ж навпаки — гнів, стрес, роздратування і тривогу.
Тобто з одного боку це дійсно унікальне дослідження, де щастя визначається не лише цифрами, а й емоційним фоном суспільства. З іншого ж, подібні речі є дуже особистісними та навряд чи можуть з усією повнотою вважатися саме науковим результатом.
Чому Україна — найнещасніша в Європі
Очевидно, що головна причина такого результату — війна. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року Україна живе в умовах постійного стресу, небезпеки, трагедій, людських і матеріальних втрат.
Мільйони людей були змушені покинути свої домівки, сотні тисяч мобілізовано до війська, безліч загиблих і поранених. Війна буквально зруйнувала мільйони життів, а з ними — навіть примарне відчуття щастя. Бо навряд чи можна бути по-справжньому щасливим, коли навколо відбувається перманентний жах.
До цього додається руйнація інфраструктури, деградація економіки, девальвація національної валюти, скорочення соціальних програм, загальний емоційний фон у суспільстві, який має кризові ознаки істерії, психозу та «гойдалок» від радощів до депресії. Систематичні відключення електроенергії (характерні для 2022-2024 років), непоодинокі труднощі з опаленням, високі ціни на продукти харчування та медикаменти — усе це створює фон загального невдоволення.
Соціологічні дослідження вказують також на високу тривожність українців, втому від війни, зневіру в майбутньому, депресивні настрої серед молоді. Українці втрачають відчуття перспективи — одного з ключових компонентів щастя.
Важливо й те, що багато родин роз’єднані через еміграцію: жінки й діти за кордоном, чоловіки — на фронті. Це також руйнує соціальні зв’язки, які є ключовою опорою людини у складні часи.
Чи варто довіряти таким рейтингам
Водночас не можна не згадати про суб’єктивність подібних рейтингів. Щастя — категорія відверто філософська та суб’єктивно-емоційна, вона сильно залежна від культурного коду, традицій та індивідуального сприйняття життя. Якщо запитати кожного з нас, що таке щастя — людина, скоріше за все, як мінімум призадумається. А відповіді зрештою хоч і матимуть спільні риси (здоров’я, безпека, кохання, гроші, тощо), але все одно будуть відрізнятися одна від одної майже в усіх випадках.
В одній країні люди можуть вважати себе нещасними, бо не мають нової автівки чи великого пентхаусу. А в іншій — щасливими, бо мають чисту питну воду, трохи їжі та бодай якийсь дах над головою. Все залежить від умов та особистого сприйняття.
Методика World Happiness Report викликає багато запитань. Так, це програма ООН, над якою працюють найкращі експерти, але все одно це не робить дослідження ідеальним.
Чи можна реально виміряти щастя, опитуючи лише по тисячі респондентів на цілу країну? Чи можна порівнювати держави з активною фазою війни з тими, де стабільність є ознакою політичної системи, яка зберігається десятиліттями? А як впливає на відповіді політичний режим? Чому в деяких автократіях люди формально щасливіші, ніж в демократіях, хоча об’єктивно вони живуть гірше та куди менш вільно? Відповідей на ці питання немає.
Крім того, частина показників формуються з експертних оцінок або непрямих індексів, які геть не завжди відображають реальну ситуацію. Сприйняття корупції, наприклад, може бути значно вищим у суспільстві з вільною пресою, ніж у авторитарних державах, де інформаційний потік контролюється, а публічно висловлювати невдоволення є як мінімум дуже небажаною, а як максимум — небезпечною поведінкою.
Тобто такі рейтинги можуть стати точкою відліку для подальшого аналізу, але не є абсолютною істиною. Варто ставитися до них як до індикатора суспільних настроїв, а не як до остаточного вердикту, який неможливо змінити.
Україна — нещасна країна?
Так, Україна загалом дуже нещасна країна. Але навіть це твердження є суб’єктивним, адже обов’язково знайдеться людина, яка скаже, що ми живемо в найкращому місці на Землі і вона — ця людина — відчуває себе дуже радісною і щасливою, навіть попри все, що відбувається навколо.
Як би там не було, Україна нещасна не через погані місця і цифри в рейтингу. Всьому виною об’єктивні фактори: війна, соціально-економічна криза, втрата людського потенціалу, постійні стресові ситуації, відсутність безпеки, тощо.
Проте саме з таких точок починали багато країн, які сьогодні очолюють рейтинг. Та ж Фінляндія, яка восьмий рік визнається найщасливішим місцем у світі, переживала в свої часи і голод, і радянську агресію, і значну економічну нестабільність. Але згодом — через розвиток державних інституцій, інвестиції у соціальний капітал, культуру довіри та взаємодопомоги — вона змогла вибороти звання найщасливішої країни світу.
Україна також досі має цей шанс. Але лише тоді, коли війна завершиться, а уряд почне системну роботу над «зшиванням» суспільства, відновленням економіки, розбудовою соціальних сервісів і відновленням довіри — до держави, до сусіда, до завтрашнього дня.
До цього, на жаль, ще дуже далеко. Але шлях до щастя варто прокладати вже зараз. Адже якщо це дуже суб’єктивна річ, то і роль самої людини в її власному щасті — головуюча та керівна.