“Дмитро Антонов — людина, яка провела за штурвалом літака «Мрія» не одну сотню годин. Він керував «Мрією» двадцять років і знає цей унікальний літак як ніхто інший. В інтерв’ю для UA.NEWS пілот Дмитро Антонов відверто розповів, чому літак не вдалося врятувати під час повномасштабної війни, розвіяв усі міфи про нерентабельність Ан-225, пояснив, чому Україні потрібна”, — write on: ua.news
Дмитро Антонов — людина, яка провела за штурвалом літака «Мрія» не одну сотню годин. Він керував «Мрією» двадцять років і знає цей унікальний літак як ніхто інший. В інтерв’ю для UA.NEWS пілот Дмитро Антонов відверто розповів, чому літак не вдалося врятувати під час повномасштабної війни, розвіяв усі міфи про нерентабельність Ан-225, пояснив, чому Україні потрібна друга «Мрія» і де взяти кошти на її будівництво, а також поділився найяскравішими спогадами, які залишилися в його серці про цей легендарний літак.
Фото: командир екіпажу літака «Мрія», пілот Дмитро Антонов
АН-225 «Мрія» — надважкий транспортний літак, створений у 1980-х роках у Києві на авіабудівному заводі «Антонов». Перший політ відбувся 21 грудня 1988 року. Призначенням Ан-225 було транспортування великогабаритних і надважких вантажів у цивільній та військовій сферах, зокрема, космічного корабля «Буран» і компонентів космічної програми СРСР. У 1989 році «Мрія» із космічним кораблем «Буран», закріпленим на спині, прибула на авіасалон у Ле-Бурже (Франція), вразивши світову авіаційну спільноту.
Фото: Ан-225 «Мрія» з космічним кораблем «Буран»
Літак Ан-225 був знищений наприкінці лютого 2022 року на аеродромі в Гостомелі під Києвом внаслідок бойових дій. За час існування «Мрія» встановила близько 240 світових рекордів.
Фото: Ан-225 «Мрія» в елінгу в аеропорту «Антонов» у Гостомелі до і після повномасштабного вторгнення рф
Чому не віддали наказ про те, щоб врятувати «Мрію»? Відомо, що 5 лютого літак прилетів з-за кордону в Гостомель…
Дмитро Антонов: «Мрія» прибула не на технічне обслуговування, а на стоянку. Просто за цей час з 5 лютого знадобився один двигун для «Руслана». Це нормальна процедура.
Двигун зняли. Десь 18 лютого приїхав інший двигун для «Мрії». Так вийшло, що до 23 лютого 2022 року цей двигун таки-поставили на «Мрію» і виконали усі випробування після встановлення.
Тому в 22 години за Києвом 23 лютого, за 6 годин до початку повномасштабного вторгнення, «Мрія» була повністю готова до вильоту.
Через 2 години після того, як «Мрія» була готова, від нас з Гостомеля ще вилетів комерційний рейс «Руслана». Так що аеродром працював, а літак був готовий.
Від кого мав надійти наказ про те, щоб «Мрію» підняти і перевезти?
Дмитро Антонов: Будь-який літак щоб підняти, є директор компанії, є генеральний директор.
На той момент генеральним директором був Сергій Бичков, це від нього мала надійти команда?
Дмитро Антонов: Могло і нижче, від Михайла Харченка (директор АТП «Анотонова» — ред.).
Самостійно ми нічого не можемо зробити, щоб літак кудись полетів і щось виконував. Це партизанщина, це неможливо.
5 лютого 2022 року вже розганялась інформація про повномасштабну війну…
Дмитро Антонов: Це вже зараз ми аналізуємо, коли бачимо і читаємо. Але тоді це не було ясно. Я якимось іншим життям жив, не відчував цього.
Я до того, чому «Мрію» привезли в Гостомель, а не залишили за кордоном?
Дмитро Антонов: Це була нормальна практика.
Як ви знаєте, наші партнери по НАТО нам запропонували, якщо є бажання, за їх кошт перевезти все у Лейпциг. І літаки, і технічний склад, і запчастини, все що треба. Вони казали «Назвіть об’єм, ми порахуємо, і все компенсуємо». Але такої команди не було. Ця інформація була надіслана генеральному директору Бичкову ще 26 січня.
Фото: командир екіпажу літака «Мрія», пілот Дмитро Антонов
На стоянці в Гостомелі в лютому 2022 року «Мрія» певний час знаходилась без одного двигуна. А чи міг цей літак вилетіти на 5-ти двигунах?
Дмитро Антонов: Таке траплялося. Якось один двигун не працював, це сталось у Каїрі. І з Каїра літак на п’яти двигунах летів до Гостомеля. Таке було. Аби було бажання.
Але навіщо це бажання, коли літак був готовий до вильоту ще до початку вторгнення рф — не потрібно було навіть на 5 двигунах летіти!
Деякі працівники «Антонова» казали, що «Мрія» не могла полетіти, бо вже був закритий повітряний простір…
Дмитро Антонов: Це на наступний день, 24 лютого. Після початку війни це вже було небезпечно. Простір частково був закритий. І це усе було на власний ризик. Але і тоді ніяких команд не було.
Хоча зранку 24 лютого льотні екіпажі приїхали в Гостомель. Вони були на роботі і чекали на якусь команду. Команди так і не було.
Перший гвинтокрил російський прилетів рівно о 12 годині місцевого часу. І в 13.30 аеродром вже був повністю захоплений. В нас там залишилось 150 людей, працівників. Вони потім були в бомбосховищі. Потім відбулись перемовини і їх відпустили через деякий час.
Було таке, що люди приїжджали на роботу і дивувались «О, а що тут, хто тут, росіяни?». Слава Богу, в перший день вони (росіяни — ред.) лояльно відносились, більш-менш.
Було багато кадрів, як російські гвинтокрили літають над Гостомелем, стріляють. Так вийшло, що вони потрапили в Ан-74 десь о 12.20 — цей літак горів чорним димом.
В Гостомелі не тільки наші літаки були?
Дмитро Антонов: З інших літаків стояли два Boeing, вони більш-менш вціліли. Також стояв Ан-28, не наш. Його, я так гадаю, росіяни поплутали з нашим. І тому це судно потім вже наприкінці лютого-на початку березня підпалили — літак згорів повністю.
Ще Ан-132 побитий дуже сильно. І Ан-26. Такі, які літали — це «Мрія», Ан-26 і Ан-74. Ну і в ангарі «Руслан».
Чому так вийшло, що частина працівників в Гостомелі потрапили в полон? Зі слів персоналу ми знаємо, що в них не було ніяких інструкцій. І навіть коли почалась повномасштабна війна, рекомендацій не було.
Дмитро Антонов: Тому що ніхто не очікував нічого офіційно. Тому і не було.
Але для льотного складу дали команду всім виїхати. І останні люди з льотного складу виїхали об 11:50 з аеропорту в Гостомелі. Треба було дати таку команду всім — ну не потрібні там люди зовсім. Автобуси були, треба було заправити автобуси і відправити всіх людей до Києва. Ніхто таку команду не дав.
За даними наших джерел, в останній тиждень перед вторгненням рф, на аеродромі Нацгвардія проводила навчання. Отже все ж щось очікували?
Дмитро Антонов: Це питання не в моїй компетенції було. Про це, мабуть Михайло Харченко більше знає, тому що він керував всім нашим аеродромом. Він, звісно, спілкувався з НГУ (Національною гвардією України — ред.)
Але ми ж бачили, прилетіли ці російські гвинтокрили, два чи три збили, а їх було кілька десятків.
Фото: командир екіпажу літака «Мрія», пілот Дмитро Антонов
Як ви зустріли повномасштабну війну? Чи були на аеродромі?
Дмитро Антонов: 18 лютого я повернувся на Ан-74 з невеликого відрядження. А 22 лютого раптово по швидкій потрапив у лікарню, вперше в житті. Тому повномасштабну війну я зустрів у госпіталі. І пробув там аж до 7 березня. Спершу полежав кілька днів, стало краще і я пішов, але потім знов повернувся в лікарню — не вистачило сил. І вже відлежав повноцінно 2 тижні.
Але я весь час був на зв’язку, зокрема, і весь ранок 24 лютого. Спілкувався з Харченком, спілкувався з льотчиками, все знав.
Я знав, що в 13.30 аеродром захопили, тому що отримав дзвінок від Михайла Харченка. Він сказав «Все, аеропорт захоплений». Правда тоді він говорив, що згорів Ан-26. А згорів насправді Ан-74.
І більше Харченко з вами не контактував?
Дмитро Антонов: Потім контактував, але значно пізніше. Коли я на своєму каналі озвучив інформацію про те, що «Мрію» можна було врятувати, але не було команди. Я з ним тоді ще поспілкувався. А потім він десь перед звільненням Гостомеля виїхав до Німеччини і вже потрохи кудись зник.
В той період ви також публікували інформацію про те, що вас звільнили з посади…
Дмитро Антонов: 18 березня я на своєму каналі випустив відео про «Мрію» і Гостомель. 19 березня зранку мені подзвонив Харченко.
Він був злий?
Дмитро Антонов: О, він такий злий був. Я так розумію вже зараз, що він подумав, ніби я знаю значно більше, ніж я мав на увазі. І це була його помилка. Йому би не реагувати так, може, і досі керував би.
Харченко доволі різкою людиною був?
Дмитро Антонов: Так. І Бичков такий самий.
Дуже вони зреагували, і це їх і погубило.
Коли мені подзвонив Харченко 19 березня, то сказав «Ти обдумай свою поведінку, після перемоги ми обов’язково зберемось, от зараз буде вже перемога».
І потім десь через місяць-два-три я вже розумію, про яку перемогу було сказано. Київ за три дні. Мріяли.
Після того як вас офіційно звільнили з посади ви продовжували працювати на «Антонові»?
Дмитро Антонов: Ніхто не працював в той час, всі онлайн, всі дома сиділи.
І мене звільнили. Я боровся за себе. На жаль, льотний склад дуже сильно підвів. Вони не стали захищати. Десь 15-20% заступились, а інші відсторонились, на жаль.
Але нічого, спільнота підтримала, розголос вийшов. І мене вже 3 чи 4 квітня відновили.
Фото: наказ про звільнення Дмитра Антонова з посади заступника директора АТП «Антонов» з льотної роботи за підписом Сергія Бичкова
І зараз ви працюєте на Антонова як і раніше, на тій самій посаді?
Дмитро Антонов: Так. Не так все просто, але все добре.
А що відомо про захоплення «Аntonov Logistics SALIS GmbH» тодішнім керівництвом «Антонова»? Ця компанія діє в рамках організації вантажних перевезень для НАТО. ДП «Антонов» мав 51% частки у статутному капіталі цієї компанії, а у 2023 році став її єдиним акціонером.
Дмитро Антонов: Salis було створено в 2007 році, в 2017-2018 її з дозволу наших керівників під контроль взяли інші люди. Наші, але вже інший напрям. З нами хотіли розривати контракт. Він закінчувався і все. Зараз суди йдуть ще по тих людях, вони там ще грошей набрали.
Потім повернувся перший керівник, зробив нову компанію, і знову уклав з НАТО контракт, працював. А 15 лютого за 10 днів до повномасштабної війни група наших товаришів виїхали туди і захопили цю організацію. Чому? Тому що тут в Києві все вже вирішили, як воно буде. А в зовнішньому світі літають 5 літаків. І як це таке може бути, щоб вони залишились без контролю.
Тому я думаю, що пішло захоплення офісу. Офіційно все відбувалось, була видана довіреність від керівника (а він керує цим всім) Бичкова людям. Там підложні документи якісь були, я це не дуже знаю. Але офіційно прийшли судові виконавці, поліція і кажуть «Звільніть офіс попереднє керівництво». Прийшли нові. Там був найнятий спеціальний чоловік Чернявський, Харченко там теж допомагав, інші допомагали.
Тобто під контролем керівництва «Антонова», яке тут було, були всі літаки на момент початку війни. А літаки — це великі гроші, які вони заробляють, дуже великі.
Найбільше коштів на «Русланах» заробляється? Наскільки рентабельна була «Мрія»?
Дмитро Антонов: Так. Але перед війною і «Мрія» дуже багато працювала. Всі говорять, що вона нерентабельна. Але я порахував, за півроку десь з літа 2021 року по 5 лютого 2022 року, вона налітала близько 400 годин — це дуже-дуже багато. Година оренди коштує в півтора рази більше, ніж у «Руслана». Тому літак був потрібний.
Фото: команда Ан-225 «Мрія» в Китаї під час COVID, фото надані Дмитром Антоновим
На жаль, все затихло. Всі займаються війною, не на часі — це ніхто не заперечує. Але конструкторам можна дати завдання зробити проект нової «Мрії». Подивитись, чого не вистачає, до кого можна звернутись вже зараз, щоб допомогли розробити.
Я розумію, що в нас там проблеми з системою керування, це непросто. Нема тих людей, які, наприклад, працювали над Ан-70 — унікальна система.
А фінансування… Зараз виникла ідея за надра дати грошей. Раз така ідея пішла, то під таку ідею, я впевнений, інвестори підуть натовпами до нас, коли війна буде підходити до кінця. Тут головне — продукт припіднести, щоб використати цей момент.
Інвестори йдуть — а ми їм проект літака на 500 млн доларів. А давайте Ілону Маску запропонуємо його, в космос будемо запускати ракети. Там же титанова спина в «Мрії» — цей літак був призначений для цього. А ось є аеродромний комплекс «Гостомель»: тут ми поставимо пасажирський термінал, тут — вантажний, тут — випробувальна станція. Беріть в оренду на 99 років і будуйте.
Але у мене таке враження, що там щось інше хочуть побудувати.
А що там можуть побудувати?
Дмитро Антонов: Що завгодно. Територія там яка. Інколи є такі жахливі думки, що там з’явиться «Житлово-торговельно-розважальний комплекс Авіатор».
Фото: територія аеропорту «Антонов» в Гостомелі
Стосовно другої «Мрії» є думки, що нашим партнерам може бути невигідно допомагати «Антонову» її відновлювати…
Дмитро Антонов: Ми ж не серію запускаємо, це один унікальний літак, який може бути відновлений зусиллями всього світу. І це не конкурент. Не будемо ми лізти в їх нішу.
В нас є розробка гарна, Ан-148 наприклад — супер-літак.
Відродіть. Нове обладнання зробіть для нього і хай літає.
А скільки часу треба, щоб побудувати нову «Мрію», якщо будуть гроші?
Дмитро Антонов: Я гадаю, що гроші тут останнє. Під гроші треба команду створювати, яка буде конкретно цим займатись.
Тому що скільки би грошей не дали, їх не вистачить. Якщо зараз давати і просто так давати — це неправильно. Треба проект робити і працювати.
Приїжджав до нас Річард Бренсон в 2022 році, авіаційна людина, такий же амбітний, як і Ілон Маск. От якби йому не модельку літака подарували, а проект нової «Мрії»! І сказати «Ми вже підготували, у нас є фюзеляж, крило є, нам потрібно ще ось це і це. Давайте будемо співпрацювати і будемо робити».
Я впевнений, що ніхто жодного листа не написав ані в Airbus, ані в Boeing, нікуди.
Я так гадаю, що вони думають, що і самі все зможуть. Але, на жаль, не зможуть.
Що ми вміємо робити — ми залізо дуже гарно робимо. От по Ан-178 Сергій Бичков сказав, що побудує три фюзеляжа, він за півроку-рік і побудував. Це ми вміємо робити і зараз.
Фото: Ан-225 «Мрія» після повномасштабного вторгнення рф
А що ми не вміємо робити?
Дмитро Антонов: Систему керування.
Чи можете ви пригадати свій найяскравіший спогад, пов’язаний з «Мрією»?
Дмитро Антонов: Дуже цікавий політ на «Мрії» в Австралію. Вона в Австралії була один раз і цей політ готувався довго, був роздутий — всі світові медіа про це знали. Тому коли ми полетіли в середині травня 2016 року, нас вже чекали по всьому маршруту, зустрічали.
Фото: Ан-225 «Мрія» в аеропорту Перт, Австралія
В Туркменістані приходив кореспондент головного каналу і все мене питав «Як вам?». Я кажу «Дуже гарний аеропорт, гарне обслуговування». А він каже «Так це наш Туркменбаши, наш голова держави, це ж він зробив. Скажіть, що це завдяки йому». Та не завдяки йому, у вас гарний персонал, у вас ціни гарні — кажу. А він «Ні, ти скажи, що завдяки» (Сміється).
Потім в Індію прилетіли, там теж зустрічали. І хоч прилетіли вночі, був великий натовп людей.
А потім вже в саму Австралію прибули, в аеропорт Перт. Там нас теж дуже привітно зустріли. Прийшло 15 тисяч людей подивитись. Це було щось неймовірне.
Також на «Мрії» гарний контракт був — потрібно було перевезти з Чилі до Болівії 160-тонні контейнери — електричне обладнання для станції. Там недалеко — 500 км від аеропорту до аеропорту. Але іншого шляху, крім повітрям, не було, бо там гори і немає доріг, щоб їх перевезти. Ми десь місяць працювали, перевезли з десяток таких контейнерів. Було інтересно, Болівію подивились. В місцевому аеропорту не було тягача, і потрібні були дуже великі гроші, щоб привезти його з Сантьяго. Тому ми взяли дядю Васю з Гостомеля з тягачем і привезли туди. Він після місяця в Чилі сказав «Все, я залишаюсь тут». Він з Гостомеля, мабуть, і не виїжджав ніколи.
Багато в Афганістан літали, і на «Мрії» теж. Якось в нас агрегат один зламався. Тож ми на літаку провели 2-3 дні, поки чекали, що нам привезуть цей агрегат. Це був вересень, доволі тепло було.
Дуже сподобалась робота, коли ми готувались до Дня Незалежності, пролетіли над Києвом — дуже красиво, дуже запам’яталось.
Унікальний літак і спогади теж унікальні.
Фото: командир екіпажу літака «Мрія», пілот Дмитро Антонов
