“Глобальна система безпеки, яка сформувалася після Другої світової війни, поступово руйнується. Світові альянси дають тріщини, а баланс сил зміщується під впливом нових регіональних лідерів – часто агресивних. На цьому тлі зростають побоювання, що великі держави можуть домовитися про новий переділ сфер впливу — так, як це сталося під час Ялтинської конференції 1945 року.Оглядач Bloomberg Андреас”, — write on: ua.news
Глобальна система безпеки, яка сформувалася після Другої світової війни, поступово руйнується. Світові альянси дають тріщини, а баланс сил зміщується під впливом нових регіональних лідерів – часто агресивних. На цьому тлі зростають побоювання, що великі держави можуть домовитися про новий переділ сфер впливу — так, як це сталося під час Ялтинської конференції 1945 року.
Оглядач Bloomberg Андреас Клут у новому резонансному матеріалі висловив припущення, що Дональд Трамп, Володимир Путін та Сі Цзіньпін можуть в тій чи іншій формі укласти новий пакт, який визначить майбутнє світового порядку. Проте він наголошує, що така угода буде заснована не на праві чи міжнародних нормах, а на жорсткому принципі «сила є право». До того ж все це здатне обернутися глобальним конфліктом, якщо сторони не зможуть поділити «трофеї».
Чи можлива сьогодні нова «Ялта»? Якими будуть її наслідки для світу? Де в цьому рівнянні Україна? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Попередження від Bloomberg
В колонці «Блумберг» написано про бачення політики нового президента США. Котрий, на думку журналіста, має спільний спосіб мислення з такими лідерами, як Путін та Сі Цзіньпін.
«Путін і Сі — а тепер, очевидно, і Трамп — перебувають у полоні не стільки визначених ідеологій, скільки простіших інстинктів: волі до влади й загальної жаги домінування, що має в собі територіальну експансію. Суфікс «-ізм», що описує цю ментальність — це імперіалізм», – пише видання.
Трамп залякує Данію та хоче приєднати до США Гренландію, розповідає про «51-й штат Канада», бажає повернути Панамський канал тощо. Президент США також обрав досить своєрідного попередника для того, щоб послатися на нього під час своєї інавгураційної промови. Зокрема, він вихваляв президента Вільяма Мак-Кінлі – 25-го очільника Америки.
«Він був протекціоністом, а також найбільш відверто імперіалістичним президентом, котрий захопив Кубу, Пуерто-Ріко, Гуам, Філіппіни, західні Самоанські острови та острів Вейк, й анексував Гаваї», – пише Bloomberg.
В статті робиться висновок, що і Путін, і Сі хочуть по-своєму домовитися з Трампом про розподіл сфер впливу. У Кремлі, зокрема, марять про нову «Ялту». Однак це буде «пакт між імперіалістами», який заснований лише на уявленні, що тільки сила має рацію, а примус – це чесна гра. Таке розділення світу може призвести до нових глобальних конфліктів, резюмує Bloomberg.
Що таке Ялтинська конференція і чому вона важлива
Апеляція до «Ялти» є дуже розповсюдженою в ЗМІ та політичній риториці. Щоб зрозуміти, про що йдеться і чому це настільки важливо, варто згадати, що взагалі означала ця подія.
Ялтинська конференція, яка відбулася в лютому 1945 року, визначила післявоєнний світовий порядок – не дивлячись на те, що на той час війна ще не закінчилася. Лідери США (Франклін Рузвельт), Великої Британії (Вінстон Черчилль) і СРСР (Йосип Сталін) зустрілися у Лівадійському палаці в Криму, який спеціально відреставрували під цю подію, щоб узгодити майбутній устрій світу після перемоги над нацистською Німеччиною.
Ті рішення стали доленосними та визначили політичні контури всієї планети. Основні рішення, прийняті в Ялті:
Ялтинська конференція заклала фундамент нового світового порядку, який згодом оформився у двополярний поділ світу між США та СРСР. Хоча рішення Ялти формально були спрямовані на мирне співіснування, фактично вони заклали основу Холодної війни та закріпили «право сильних» – тобто переможців. Світ розділився на два табори, а «залізна завіса» в Європі стала символом цього поділу.
Сьогоднішній світ, попри всі зміни, досі відчуває наслідки Ялти. Наприклад, структура ООН та Рада Безпеки, де п’ять країн мають право вето, є прямим спадком тієї конференції.
Чи можливий новий переділ світу
Після 1991 року, коли Радянський Союз розпався, здавалося, що система Ялти остаточно зникла. Адже США стали глобальним лідером, тоді як Росія втратила статус наддержави. Однак останні десятиліття показали, що історія не завершена, як казав Френсіс Фукуяма. Вона тільки почалася.
По-перше, Китай перетворився на нового глобального суперника США та змінив баланс сил у світі. По-друге, Російська Федерація розпочала політику активного реваншизму, вторгнувшись у Грузію, анексувавши Крим та врешті розпочавши повномасштабну війну в Україні. По-третє, США і Європа демонструють ознаки втоми від глобального лідерства та перебувають у кризах, зокрема через внутрішні проблеми економічного та політичного характеру. Нарешті, по-четверте – в світі з’явилося безліч «точкових» центрів регіонального впливу: Індія, Бразилія, Туреччина, Іран, монархії Персидської затоки, тощо.
Володимир Путін неодноразово натякав (а то й казав прямо), що прагне нового розподілу світу. У грудні 2021 року, перед вторгненням в Україну, Росія офіційно вимагала від США і НАТО «гарантій безпеки», що фактично означало визнання російської сфери впливу над Україною, Грузією та країнами Східної Європи. Це був очевидний сигнал, що Кремль хоче повернутися до моделі Ялти. Фактично, йшлося про ультиматум – вимоги, які неможливо виконати від самого початку. Їх навіть не обговорюють всерйоз.
Однак для укладення нового глобального договору потрібні певні умови, яких поки немає. Ялта-1945 стала можливою, бо існували три переможці в Другій світовій війні. Сьогодні ж світ більш багатополярний: на вплив претендують безліч різних гравців.
До того ж не можна порівнювати сталінський СРСР на піку військової та геополітичної могутності з сьогоднішньою путінською Росією. Так, це досить грізна сила, яку не варто недооцінювати. Однак ані міжнародного впливу і авторитету, ані економічної потужності, ані військової сили, яку тоді мав Радянський Союз, сучасна РФ не має.
Нарешті, поки що не схоже, що Вашингтон планує йти на аж надто великі компроміси щодо переділу світу. Навіщо Америці здавати свої позиції? Питання риторичне.
Проте є один важливий фактор, який створює ризики: Дональд Трамп. На відміну від традиційних американських політиків, він не вірить у міжнародні союзи та глобальну роль США як «захисника демократії». Він сприймає світову політику як бізнес, де важливі лише «вигідні угоди».
Його підхід може створити ризик нової «Ялти». Трамп здатний скоротити військову підтримку Європи та відмовитися від гарантій безпеки для союзників. Це дасть Росії та Китаю більше простору для маневрів. До того ж республіканець демонструє бажання домовитися з Путіним, що викликає осторогу у політичних колах України. А якщо Трамп загострить конфронтацію з Пекіном, він може прагнути нейтралізувати Росію як потенційного союзника КНР. У такому випадку можлива угода між США та Росією, яка може включати той самий розподіл сфер впливу.
Проте навіть якщо така угода буде досягнута, вона навряд чи принесе стабільність. Це необхідно розуміти.
Чому нова «Ялта» може зробити світ ще небезпечнішим
Скажімо відверто: Ялтинська конференція 1945 року не була справедливою. Це була розмова про організацію світу, яким його бачать переможці. Більше ні в кого не питали.
Однак в міжнародних відносинах «справедливість» – поняття дуже відносне та досить рідкісне. Головне тут, що «Ялта» забезпечила певну стабільність на десятиліття вперед. А от новий поділ світу, навпаки, може лише спровокувати нові конфлікти та лінії розломів.
Таким чином, нова «Ялта» не вирішить проблеми світу. Навпаки: закладе основи для нових конфліктів.
Думки експертів
Політолог, директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко скептично ставиться до можливості нового перерозподілу світу між Путіним, Трампом і Сі Цзіньпіном. Він вказує на хибність аналогій з «Ялтою» та зазначає, що взагалі-то усі троє – конкуренти та суперники на міжнародній арені.
«Порівняння з Ялтою є дуже популярним і активно просувається Москвою. Це давня ідея Путіна. Він хоче, щоб йому залишили пострадянський простір та вплив на Європу. Але чому порівняння з Ялтою в цьому контексті є некоректним? Тому що в Ялті не було «розподілу світу». Там була домовленість переможців. Лідери трьох країн перемогли Німеччину і збиралися перемогти Японію. Вони домовлялися про баланс інтересів. Формально це виглядало, принаймні у Європі, як дійсно розподіл сфер впливу. Але фактично Черчіль і Рузвельт просто пішли на поступки Сталіну і все. Розподілу на трьох не було. Були лише поступки Заходу СРСР. І вони були обумовлені військовою ситуацією та розумінням необхідності балансу. І до речі, всі вони були тоді союзниками», – зазначає політолог.
Фесенко каже, що зараз ситуація геть інша. І Трамп, і Путін, і Сі є конкурентами. Так, РФ та КНР зараз мають партнерські відносини – але мають і конкуренцію: наприклад, у впливі на Центральну і Східну Азію (В’єтнам, КНДР тощо). А Пекін взагалі не зацікавлений у багатополярному світі. Він воліє розмовляти з США один на один, без участі РФ.
«Тож порівняння з Ялтою не зовсім коректне. То були переможці, а зараз хто де переміг? Світова війна, на щастя, ще не починалася. Що може Трамп ділити з Путіним? Європу? А Європу про це запитали, вона на це погодиться? У мене є великі сумніви. Це неможливо. І я ще раз кажу: вони всі конкуренти між собою… Тож я скептично ставлюся до цієї версії. Але певні ризики, пов’язані саме з Трампом, є. Бо він часто мислить дуже схоже з Путіним… Але віддати, наприклад, Україну Путіну — це ж буде програш США. Навіщо їм це?», – резюмував Володимир Фесенко.
А от політолог, директор Інституту світової політики Євген Магда впевнений, що насправді ніякої «Ялти» Путін не бажає. Йому скоріше був би вигідний сценарій «Мюнхену-1938», коли західні держави фактично віддали Гітлеру Чехословаччину.
«Я думаю, що у західних журналістів, які пишуть про «Ялту», трохи хибний підхід. І коли, наприклад, видання The Hill пише, що в разі припинення американської допомоги Росія зможе захопити Київ та Львів, то це свідчить, що вони не те що не знають про те, що відбувається в Україні – вони не знають навіть географію.
Стосовно публікації Bloomberg, то на мій погляд, просто свою роль грає 80-та річниця Ялтинської конференції. І медіа працюють так, щоб про ті чи інші дати нагадувати. Проте Путіна зараз хвилює не Ялта, тому що і не та ситуація, і не той контекст.. Путін хотів би отримати зараз своєрідний Мюнхен-1938. Це для нього, на мою думку, набагато важливіше, тому що в такий спосіб він може бути фактично таким собі переможцем і він може покарати Україну, яка ризикнула чинити опір. Для нього це, на мою думку, набагато більш принципове питання, ніж поділ світу», – вважає експерт.
Магда зазначає, що навряд чи варто чекати, що з Путіним хтось «поділить планету». Російська економіка не дозволяє на сьогоднішній момент сказати, що Росія в чомусь на рівних зі Сполученими Штатами та Китаєм, резюмував політолог.
Висновки для України
Нам потрібно усвідомити, що не дивлячись на міжнародне право та інші стримування (які вже de facto не працюють), світ уже стоїть на порозі нового перерозподілу. Схоже, що цей момент назрівав дуже давно. Україні необхідно комплексне розуміння цієї ситуації.
Ідея нової «Ялти» може бути привабливою для авторитарних режимів, але вона є загрозою для демократичного світу. Путін прагне зафіксувати новий розподіл сил, а Сі — зміцнити глобальний китайський вплив. Якщо це станеться, то ми зможемо говорити про альянс між автократіями та демократіями, які стають все менш демократичними через «правий поворот».
Однак на відміну від 1945 року, сьогодні світ занадто складний, щоб його можна було поділити між кількома великими державами. Нова «Ялта» не приведе до миру — вона лише поглибить загальну нестабільність. І якщо глобальний перерозподіл є неминучим, Україні необхідно докласти всіх зусиль, аби за його результатами опинитися та закріпитися в західному блоці. Причому бажано – в нейтральному статусі, на кшталт Швейцарії та Австрії, аби мати змогу не брати участь у майбутніх війнах. Бо досить вже з українців війн.
Микита Трачук