“Станом на кінець 2024 року ситуація на фронті залишається надзвичайно складною. Російські війська продовжують просування на окремих ділянках (перш за все йдеться про Донбас та, частково, південь України), володіючи військовою ініціативою в ключових наступальних операціях. Найзапекліші бої точаться в Донецькій та Запорізькій областях. Попри це, українські сили оборони героїчно утримують свої позиції, не даючи ворогу”, — write on: ua.news
Станом на кінець 2024 року ситуація на фронті залишається надзвичайно складною. Російські війська продовжують просування на окремих ділянках (перш за все йдеться про Донбас та, частково, південь України), володіючи військовою ініціативою в ключових наступальних операціях. Найзапекліші бої точаться в Донецькій та Запорізькій областях. Попри це, українські сили оборони героїчно утримують свої позиції, не даючи ворогу досягти стратегічних цілей.
Загрози безпосередньо для Києва чи до української державності в цілому наразі скоріше немає. На відміну від перших місяців війни у 2022 році, оборона столиці, центральних та західних регіонів перебуває на високому рівні, а Збройні сили України отримали значну підтримку у вигляді західного озброєння. Ворог локалізований на Сході та Півдні. Однак війна, що триває майже три роки, давно набула затяжного характеру, що виснажує ресурси України та її союзників.
В цьому контексті вже неодноразово звучали ідеї стосовно залучення союзницьких військ. Причому йдеться навіть не про миротворців, а саме про повноцінні бойові бригади західних армій, які могли б стати пліч-о-пліч із ЗСУ – або хоча б зайти на Західну Україну та зайняти позиції на кордонах з Білоруссю. Це б надійно «прикрило тили» українській армії та дозволило вивільнити особовий склад для участі в боях. І хоча поки що подібні ідеї звучать скоріше фантастично, подібний сценарій не можна скидати з рахунків.
За яких умов це може стати реальністю? Агентство UA.News розбиралося в питанні.
Війна на виснаження: ескалація і затягування конфлікту
Війна в Україні перетворилася на класичний приклад війни на виснаження, де обидві сторони прагнуть знищити ресурси та моральний дух одна одної. Такий тип конфлікту рідко завершується швидким перемир’ям або компромісом. Натомість його кінцевою фазою найчастіше є або повна поразка однієї зі сторін, або втручання третіх сил, що змушують сторони до миру.
Україна продовжує отримувати масштабну військову та фінансову підтримку від країн Заходу. Проте ескалація з боку Росії, яка залучає все нові резерви та розширює свої удари по критичній інфраструктурі, ускладнює ситуацію. Водночас затягування війни несе ризики не лише для України, але й для її союзників, адже масштаб конфлікту може вийти за межі регіону, поставивши під загрозу безпеку Європи.
Езкистенційної загрози для європейського континенту, хто б там що не казав, поки немає. Країни Балтії захищені американськими базами та п’ятою статтею Північноатлантичного договору. До того ж Кремль наразі повністю «зав’язаний» в Україні, проблеми з особовим складом фіксуються не тільки в ЗСУ, але й в окупаційній армії. Тож навряд чи балтійським державам щось безпосередньо загрожує прямо зараз.
Польща формально межує з Росією, але йдеться лише про калінінградський анклав. Навряд чи звідти можна очікувати вторгнення. Та й загроза з боку Білорусі більше інформаційна, аніж реальна, оскільки армії, здатної потягатися з польською, режим Лукашенка не має й близько. Нарешті, вже згадані збройні сили Польщі вважаються одними з найбільших та потенційно найбоєздатніших у Європі.
Що ж стосується таких країн, як Угорщина, Словаччина, Румунія чи Молдова, то і їм РФ не загрожує напряму. Щобільше, частково суспільна думка та навіть уряди окремих країн з вищеперерахованих і так активно дрейфують в сторону Москви. Тож навряд чи остання забажає застосувати проти них військову силу.
Однак не дивлячись на все це, одного дня західні війська таки можуть з’явитися на території України. І навіть вступити в бій з російськими окупантами.
Введення західних військ: сценарії та умови
На тлі затяжного конфлікту вже з’являються думки про необхідність фізичної присутності західних військ на території України. Розглядаються два можливих сценарії:
Однак на практиці реалізація таких сценаріїв наразі виглядає малоймовірною. Західні країни уникають прямого втручання через ризик масштабної війни з Росією, яка може перерости у глобальний конфлікт. Водночас існують обставини, за яких цей підхід може стати реальністю. Якими ж можуть бути ці умови?
- Затягування війни на 2–3 роки та більше. Якщо бойові дії триватимуть ще кілька років і більше, а жодна зі сторін не досягне вирішальної переваги, міжнародний тиск на Захід для пошуку радикальних рішень зростатиме. Тривала війна призведе до значних людських і економічних втрат, які можуть змусити НАТО переглянути свою стратегію. В України можуть банально закінчитися люди, що вимагатиме або прямого втручання західних партнерів, або термінового миру.
- Масштабування війни за межі України. Російська агресія проти України вже має непрямі, але вагомі наслідки для безпеки Європи. Проте якщо Росія раптом розширить свій військовий тиск, наприклад, атакуючи території країн НАТО чи погрожуючи вже безпосереднім застосуванням ядерної зброї, введення військ може стати превентивною відповіддю Заходу для стримування ескалації.
- Небезпека падіння Києва. Якщо ситуація на фронті стане критичною, на горизонті маячитиме «сирійський сценарій» і РФ отримає шанс на захоплення столиці України та руйнування її державних інститутів, Захід зіткнеться з вибором. Доведеться або рятувати Україну шляхом прямої інтервенції та вступу в бій, або погоджуватися на умови Росії.
- Пряма загроза країнам ЄС. Затягування війни може створити серйозні ризики для сусідніх країн, таких як Польща чи країни Балтії. І нехай поки що прямих загроз немає, це не означає, що вони не можуть з’явитися в майбутньому. Будь-які напади на ці країни змусять НАТО застосувати п’ятий пункт свого Статуту, що гарантує колективну оборону.
- Політична воля та внутрішні зміни в країнах НАТО. Рішення про введення військ залежить від політичних настроїв у західних столицях. Якщо в урядах ключових країн НАТО (США, Німеччина, Франція) переможуть прихильники активного втручання, сценарій введення військ може реалізуватися.
Пропозиції Макрона
Однією з найбільш резонансних заяв щодо можливості фізичної присутності західних військ в Україні стала пропозиція президента Франції Еммануеля Макрона. Ще наприкінці зими 2024 року Макрон висловив ідею про введення військових контингентів в Україну. Пізніше він неодноразово повторював цю пропозицію.
Суть ініціативи полягала в тому, щоб розмістити французькі підрозділи в якості «стабілізаційних сил» на території України, яка межує з ЄС. Тобто йдеться про західні частини держави та про сценарій під номером один, який ми розглядали вище.
Макрон аргументував це кількома причинами:
Ця пропозиція, однак, станом на сьогодні не отримала однозначної підтримки. Більшість країн ЄС та НАТО сприйняли її як ризиковану, побоюючись прямої ескалації з Росією. Проте Макрон неодноразово наголошував, що Європа має показати більшу автономність і активність у питаннях безпеки, адже США не можуть нескінченно залишатися єдиним гарантом стабільності на континенті.
Які західні країни можуть ввести війська в Україну
У випадку, якщо питання введення західних військ в Україну стане актуальним, слід оцінити, які країни можуть реально долучитися до цієї ініціативи. Перелік ключових гравців виглядає наступним чином:
Франція, враховуючи ініціативу Макрона, є одним із найбільш ймовірних учасників такого сценарію. Париж активно підтримує концепцію стратегічної автономії Європи та готовий демонструвати свою незалежність у військових справах. Франція також має одну з найпотужніших армій у ЄС, включно з ядерним арсеналом, Іноземним легіоном та силами швидкого реагування, що робить її важливим союзником. Нарешті, все це вкладається в ідеї Макрона по «суверенізації» Європи, створення загальноєвропейської армії тощо.
Польща, яка має особистий величезний інтерес у стабільності України, також може стати ключовим учасником. Варшава вже зараз є одним із найбільших постачальників зброї та військової допомоги Україні. Її армія модернізується швидкими темпами, а суспільна підтримка України залишається на відносно високому рівні, хоча й не без проблем. Польща могла б розмістити війська на заході України, аби убезпечити свої кордони та посилити вплив НАТО.
Велика Британія, як одна з найбільш активних країн у підтримці України, також є потенційним кандидатом. Лондон зберігає жорстку позицію щодо Росії та активно розширює свою військову присутність у Східній Європі. Проте, враховуючи політичну чутливість питання, британці скоріше розглядатимуть участь у коаліції, а не діятимуть одноосібно. До того ж наразі в армії Британії фіксуються серйозні проблеми з боєздатністю, тож наскільки Сполучене Королівство потужне у військовому плані – велике питання. Хоча британці вже обережно висловлювалися про можливість направити війська в Україну: щоправда, поки що лише у вигляді інструкторів.
Попри велику стриманість, Німеччина зробила значний крок уперед у наданні військової допомоги Україні. Однак участь Німеччини у фізичному введенні військ виглядає менш імовірною через внутрішні політичні обмеження та історичні травми, пов’язані з військовими операціями. Якщо росіяни та німці знову зустрінуться на полі бою на теренах України, це викличе у всього світу не надто приємні історичні аналогії. Хоча повністю виключати участь німців все ж таки не можна.
Італія демонструє солідарність із Україною, проте її політична позиція менш рішуча у порівнянні з Францією чи Польщею. Введення італійських військ можливе, але скоріше за все лише у складі широкої коаліції країн НАТО чи ЄС.
Країни Балтії, які найбільше стурбовані агресією Росії, можуть взяти участь у такій ініціативі. Однак виключно в символічному масштабі, адже це дуже маленькі держави з «карликовими» збройними силами. Скандинавські країни, такі як Швеція чи Фінляндія, також могли б розглянути участь, особливо з огляду на їхнє недавнє членство в НАТО. Однак той же Стокгольм вже сотні років дотримується нейтралітету (в останній раз шведи безпосередньо воювали аж у 1814 році – 210 років тому), тож участь північних країн також може обмежитися символічною кількістю солдатів чи техніки.
Хоча основна роль у підтримці України належить США, Вашингтон уникає прямих дій, аби не провокувати Росію. Введення американських військ в Україну можливе лише у разі критичного загострення ситуації, наприклад, прямої загрози ядерного удару.
Ризики та наслідки
Важливо розуміти, що введення західних військ в Україну має свої значні ризики. Це сценарій крайнього порядку, «ідея катастрофи», яка може стати можливою лише у випадку прямої загрози для Києва або якщо війна почне розростатися на країни Європи.
Серед можливих наслідків – ескалація до рівня світової війни. Пряма конфронтація НАТО та Росії може стати детонатором глобального конфлікту. Не варто забувати і про ядерний шантаж. Росія неодноразово натякала на можливість застосування ядерної зброї у разі прямого втручання Заходу.
Нарешті, є ще політичний тиск всередині НАТО. Не всі країни Альянсу підтримують ідею активного втручання, а такі гравці, як Угорщина, Словаччина чи Туреччина, скоріше за все будуть різко проти. Що може розколоти єдність Альянсу. Проте за сценарію, коли альтернатива полягає у фізичному знищенні України, ризики можуть здатися виправданими.
Можливість чи крайній засіб
В якості висновків можна сказати, що введення західних військ в Україну — це сценарій крайньої необхідності, фактично сценарій катастрофи, можливий лише у випадку багаторічного затягування війни, критичного загострення ситуації та/або прямої загрози для Європи. На даний момент це виглядає малоймовірним, однак ескалація конфлікту здатна змінити ситуацію в майбутньому.
Україна продовжує триматися завдяки героїзму наших військових та підтримці партнерів. Проте тривала війна може поставити світ перед важким вибором: або врятувати Україну шляхом безпрецедентного втручання й ризику повномасштабної війни з Росією, або змиритися з поразкою Києва та серйозним посиленням Кремля, що стане геополітичною катастрофою для Заходу.
Власне, обидва варіанти виглядають дуже погано. Тож хочеться вірити, що на горизонті є бодай якісь шанси на мир, і до подібних сценаріїв ситуація ніколи не дійде.
Микита Трачук