Таємниця біло-червоної стрічки: чого не знають про загрозу мін українські діти і як навчити їх діяти безпечно

«Ми живемо з моїми дітьми біля Києва. Навпроти школи моєї молодшої доньки — над дорогою знаки „Обережно — міни!“, там ліс. І коли я бачу, як з лісу виходять батьки з дітьми з прогулянки, мені просто стає зле. І після минулого ракетного обстрілу в нашому сільському чаті сповістили про небезпеку від касетних боєприпасів. Ми розуміємо, що ця тема набагато ближча, ніж навіть нам здається», — такою історією поділилася з Radio NV влітку 2024 року дитяча сімейна психологиня Світлана Ройз.

Вона є одним з провідних українських фахівців, які долучилися до реалізації проєкту Безпека.інфо: Все про мінну безпеку — сайту з мінної просвіти, зорієнтованої на дітей та підлітків, який був розроблений ЮНІСЕФ у співпраці з ДСНС та Міністерством освіти та науки.

Чому знання про міни та вміння діяти безпечно потрібні кожній дитині в Україні

Як говорити з дітьми про мінну безпеку, як сформувати у них не лише уявлення про загрози вибухонебезпечних предметів (ВНП), але й навички безпечної поведінки — ці питання сьогодні надважливі для мільйонів українських родин.

Фахівці ДСНС не втомлюються повторювати, що в Україні наразі немає регіонів, які були б цілковито безпечними від ВНП та мінної загрози. Адже її несуть не лише закладені ворогом міни, але й уламки будь-яких снарядів та дронів, якими РФ обстрілює всю територію України, а також численні боєприпаси, які можуть трапитися будь-де — від гранат та набоїв до дрібних небезпечних деталей зброї, таких як підривники, запали чи детонатори.

Водночас, як показало проведене в 2024 році дослідження ЮНІСЕФ та Rating Group, саме діти з умовно «безпечних» та далеких від фронту регіонів демонструють найгірші результати обізнаності з мінної безпеки та практики безпечної поведінки — хоча цей показник є високим і по всій Україні. Зокрема схильність до небезпечної поведінки щодо ВНП (високий або середній ризик) виявили 74% дітей з умовно «незабруднених» мінами західних областей України, 61% дітей з центральних, південних та східних регіонів, та 53% опитаних дітей у забруднених мінами прифронтових районах України.

До ризикованої поведінки більш схильні діти, які багато часу проводять онлайн, зокрема у смартфонах, або часто грають у комп’ютерні ігри, особливо «стрілялки”-шутери. Частіше грають у комп’ютерні ігри хлопці, що притуплює відчуття загрози в реальному житті. Загалом до групи найвищого ризику у проявах небезпечної поведінки щодо ВНП належать хлопці 14−17 років, які є більш самостійними та здебільшого проводить час поза домом і у нових місцях, дійшли висновку фахівці Rating Group.

При цьому 97% усіх опитаних дітей стверджують, що поінформовані про правила мінної безпеки. А отже, українським дітям надважливо зробити крок від формальної обізнаності з такими правилами до формування стійких навичок безпечної поведінки.

NV нагадує про головні складові, які допомагають дітям сформувати такі навички — відповідно до рекомендацій ЮНІСЕФ, психологів та фахівців ДСНС.

Інфографіка: NV

Як навчити дитину мінної безпеки: головні кроки1 Подивитися разом мультфільм: це ефективніше, ніж може здатися

Діти, які отримували інформацію про мінну небезпеку з мультфільмів і коміксів ЮНІСЕФ, показали одні з найкращих результатів обізнаності із правилами безпечної поведінки. Наприклад, серед дітей, які переглядали комікси і брошури від ЮНІСЕФ, 59% мають низький рівень ризику і лише 9% — високий рівень небезпечної поведінки, засвідчило опитування Rating Group.

При цьому важливо врахувати вік дитини. Для дітей молодшого віку ЮНІСЕФ пропонує до перегляду один з мультфільмів про пригоди дітей під час канікул або вільного часу:

• Серія Безпечні канікули
• Серія Повітряний змій
• Серія Лісовий скарб

Тоді як підліткам варто запропонувати до перегляду кількасерійний анімаційний фільм Суперкоманда проти мін.

2 Обговорити побачене: як і коли розмовляти з дітьми про міни та небезпеку вибухівки

Фахівці радять сконцентруватися на чотирьох основних компонентах знань про мінну загрозу, які допоможуть дитині надалі обирати саме безпечну поведінку. Це така інформація:

• як розпізнати вибухонебезпечні предмети, який вигляд вони мають;
• де саме можуть знаходитися такі предмети;
• як позначені небезпечні ділянки, яке маркування існує;
• яким є алгоритм дій: що робити, якщо вже побачили вибухонебезпечний предмет (ключове правило «не підходь, не чіпай, телефонуй 101»).

Утім, перш ніж розпочинати з дитиною будь-яку розмову про мінну безпеку, психологиня Світлана Ройз радить врахувати 10 основних порад про те, як правильно говорити з дітьми на цю тему, щоби не налякати їх та водночас донести необхідну інформацію.

• Час розмови: варто вибрати такий час, коли дитина не зайнята грою чи мультфільмом. «Ми маємо пересвідчитися, що дитина в цей момент не зайнята чимось для неї емоційно забарвленим. Тобто наша розмова не має конкурувати з тим, що для неї зараз буде важливо. […] Це загальне правило для розмов на будь-які складні теми — неважливо, на яку тему ми говоримо», — пояснювала цей аспект Ройз в інтерв’ю Radio NV.
• Місце розмови: слід обрати таке місце, де всіи було б зручно і безпечно. «Чим складніша розмова чи тема, тим більш стійкою має бути наша поза, повільнішим темп розмови, і ми уважніші до реакції, зміни пози, питань дитини», — коментує психологиня.
• Початок від дорослого: «Скажіть, що зараз ви самі вивчаєте щось абсолютно нове і дуже важливе, і попросіть дитину допомогти вам запам’ятати цю інформацію».
• Спільна мета: «Нагадайте, що зараз всі ми допомагаємо нашій армії. Ворог може завдавати шкоди, навіть, коли ми не бачимо його поруч. Ми зараз у безпеці, але нам важливо бути пильними та уважними і допомагати і собі та іншим», — пояснює Світлана Ройз.
• Перехід до теми через знайомі дітям приклади з мультфільмів. Зокрема психологиня наводить такий варіант: «Пам’ятаєш песика Патрона? Ти знаєш, чим він займається? Він допомагає знаходити вибухонебезпечні предмети. Вибухонебезпечні – це коли існує небезпека від вибуху. Уяви, що ми проходимо підготовку разом із Патроном».
• Опис небезпечних предметів. «Покажіть зображення міни [усі необхідні зображення мін і типів ВНП є на сайті bezpeka.info] і запитайте, чи знає дитина, що це. Скажіть, що це міна. Спочатку краще показати ілюстрацію, а наступного разу можна показати реальне фото», — радить Ройз. Показавши дитині ілюстрацію ВНП, варто запитати, на що їй схожий цей предмет. Далі варто вислухати усі найрізноманітніші варіанти відповідей. Потім слід додати, що цей предмет називається міна, яка є дуже небезпечною, адже в ній захований механізм, що вибухає.
• Закріплення навички не торкатися ВНП. Коли дорослий показує дитині картинку ВНП і вона намагається торкнутися самого зображення вибухонебезпечного предмета, слід сказати їй: «Звикаймо — ні в якому разі, навіть на картинці ми не торкаємося [підозрілих небезпечних предметів]. Не чіпай!»
• Увага до реакції дитини. Під час розмови дорослий має спостерігати за реакцією дитини. Якщо помітно, що її поза змінилась, м’язи напружилися, дитина зачаїла подих — можна запропонувати обійняти її. Варто сказати: «Ми зараз в безпеці. І будемо в безпеці. Ми вивчаємо це, щоб наші прогулянки були веселими і безпечними. Пам’ятаєш під час карантину у нас були правила — носити маску, дотримуватись дистанції. А зараз — під час війни і після війни будуть деякий час нові правила. Бути уважними і пильними».
• Розповідь про місця, де можуть бути міни. Слід розповісти дитині, де можуть знаходитися міни [перелік таких місць з ілюстраціями є на сайті bezpeka.info]. Дитині можна пояснювати, що ВНП можуть ховатися у траві, кущах, під деревами, біля будинків та парканів, можуть бути приклеєні до стовбурів дерев чи причаїтись у лісах, парках чи дитячих майданчиках, особливо у тих містах, де велись бойові дії. Необхідно підкреслити, що підіймати будь-що із землі категорично заборонено.
• Закріплення головного правила. Найнеобхідніше — вивчити разом з дитиною, що треба робити, побачивши підозрілий предмет. Саме алгоритм «не підходь, не чіпай, телефонуй 101» є базою для формування безпечної поведінки дитини у ризикованих випадках.

3

Навчити не торкатися ані зображень, ані муляжів, ані «іграшкової» вибухівки

І фахівці-сапери ДСНС, і психологи, і профільні спеціалісти міжнародних організацій з розмінування наполягають на ключовому правилі: діти не повинні брати в руки жодні муляжі.

«У темі мінної просвіти є червоні лінії. І перша така червона лінія — це те, що ніколи не можна показувати макети, муляжі, будь-які відпрацьовані снаряди, нічого цього не можна показувати дітям, навіть якщо це пластиковий муляж, навіть якщо це якийсь макет — не можна чіпати і не можна дозволяти дітям це чіпати», — пояснювала NV Світлана Кісельова, фахівчиня із соціальних і поведінкових змін в Дитячому фонді ООН ЮНІСЕФ в Україні.

За її словами, порушення цього правила не дозволяє сформувати у дитини звичку не торкатися справжніх ВНП. «Коли той, хто навчає дітей — це освітяни або ДСНС, або представники громадських організацій — беруть пластиковий муляж і кажуть: „Дітки, не чіпайте це ніколи“, то в дитини не формується оцей логічний зв’язок: що не можна чіпати. Але дорослі ж чіпають, тому і мені можна чіпати! Вони не розуміють, що це пластикове або воно вже не працює – неважливо», — наголошує Крюкова.

Те ж стосується іграшкових «гранат», наводить приклад Світлана Ройз, які деякі батьки можуть купити своїм дітям. «Це помилка, коли ми даємо їй [дитині] такі іграшки. Вони мають бути викреслені на деякий час хоча б з життя наших дітей. І коли ми створюємо комікси, коли ми створюємо будь-які поліграфічні проєкти з завданнями для дітей, ми слідкуємо за тим, щоб вибухонебезпечні предмети не розмальовувалися, щоб дитина не ставила там будь-яких позначок. Якщо потрібно відмітити чи знайти їх, то ми ставимо галочку поряд, але не на самому вибухонебезпечному предметі. Навіть коли ми показуємо фотографії, коли ми показуємо картинки, ми самі не тикаємо пальцем у вибухонебезпечний предмет», — наголошує Ройз.

4

Використовувати корисну руханку та закріпити правила безпеки в жестах

Що більше каналів сприйняття дитини залучено до запам’ятовування безпечних правил, то кращим буде ефект, радять психологи.

«Ми маємо підходити з різних каналів до дітей. Взагалі інформація будується по трьох вимірах. Умовно, ми можемо сказати: голова, серце, руки. Тобто дитина має отримати інформацію інтелектуально: як це виглядає, що робити? Вона має зачепити емоційно. […]. А руки — це конкретні знання про те, що мені робити чи що не робити», — пояснює Світлана Ройз.

Разом із фахівцями ЮНІСЕФ психологи розробили кілька жестів для молодших дітей, які допоможуть їм запам’ятати алгоритм «стій, не чіпай, телефонуй 101»:

• Складіть руки як бінокль та прикладіть до очей — так позначаємо бути уважними
• Перехрестіть руки біля грудей — так позначаємо «не чіпаю»
• Витягніть руку вперед — аби позначати «не підходь»
• Піднесіть долоню до вуха, аби позначити телефон і необхідність покликати фахівців за номером 101

Мінна безпека для дітей: корисна руханка

Діти краще запам’ятають правило «не підходь, не чіпай, телефонуй 101», якщо разом з ними повтрювати ці жести

bezpeka.info / ЮНІСЕФ

5

Розповісти не лише про міни, але й про обмежувальні знаки

Дослідження Rating Group виявило, що українській діти здатні розпізнати позначку «Обережно — міни», однак фактично діти не ідентифікують біло-червоні стрічки, якими також позначають небезпечні території.

Якщо понад 80% підлітків заявляють, що можуть ідентифікувати вибухонебезпечні предмети, то попереджувальні знаки про загрозу ВНП могли б розпізнати лише 55% дітей навіть із найбільш «забруднених» мінами районів. Саме стільки дітей вважають біло-червону стрічку попереджувальним знаком мінної небезпеки.

Решта не асоціюють її із ризиками ВНП, вважаючи, що ця стрічка лише попереджає та забороняє прохід. Тож варто окремо говорити з дітьми про те, якими різними способами фахівці позначають мінні поля та небезпечні території (їх демонструють ілюстрації нижче).

Скріншот інтерактивного уроку про мінну безпеку для учнів середньої школи / Інфографіка: bezpeka.info

6

Періодично закріплювати вивчені правила та моделі поведінки

Як продемонструвало дослідження Rating Group, навіть висока поінформованість про небезпеку мін ще не гарантує, що дитина безпечно поводитиме себе при реальному контакті з ними.

«У нас було таке питання, я була долучена до складання цього тесту [Rating Group]: якщо хтось поруч з тобою, хтось із твоїх знайомих чи незнайомих постраждав від вибуху, від гранати, які правильні дії? 44% дітей і майже 60% батьків дали неправильні відповіді. Ми альтруїсти, і перша реакція дітей — саме ризикована реакція — ми біжимо на допомогу», — наводить приклад Світлана Ройз. Тоді як насправді у подібному випадку слід не наближатися до постраждалого на мінному полі, а кликати фахівців на допомогу.

Подібне прагнення надати допомогу іншим — друзям, знайомим або ж тваринам — наражає дітей на високий ризик. «Адже там, де одна міна, з високою ймовірністю є й інші. Більшість опитаних дітей хочуть надати допомогу або врятувати, а не викликати одразу екстрені служби, забуваючи, що коли вони наближаються до постраждалого або замінованої території, то ризикують власним життям. Тож важливо сфокусувати наші зусилля на сприйнятті ризиків та формуванні безпечної поведінки», — наголошував міністр внутрішніх справ Ігор Клименко.

Отже, важливо не лише разово розповісти дитині про небезпеку мін та ВНП, але й регулярно проговорювати з нею, які саме слід діяти в тих чи інших ситуаціях.

«Із результатів дослідження і свого досвіду мами і психологині, я знаю, що нам потрібно говорити з дітьми не рідше, ніж раз в місяць. За результатами дослідження, передпідлітки і підлітки очікують розмов і вважають їх потрібними раз на три місяці», — пояснює Ройз.

Повертатися до цієї теми можна і в побутових щоденних ситуаціях, які наближені до контакту з підозрілими предметами.

«Коли ми зараз їдемо по вулиці, і я бачу, що щось лежить (будь-що може лежати, що може привернути увагу дитини), завжди [нагадую] — пам’ятаєш: в будь-якому випадку ми не чіпаємо», — наводить приклад Ройз.

Які ще корисні матеріали можна використати, щоб розповісти дітям про міни

За посиланнями нижче доступні матеріали про мінну безпеку для дітей, які можна завантажити безкоштовно:

• Брошура СорОК та ПоНІ для дітей молодшого віку від ЮНІСЕФ: у ній описані загрози, з якими можуть зіткнутись діти та як правильно діяти
• Брошура Прогулянка з Патроном для дітей молодшого віку: містить завдання від пса Патрона на кожному розвороті для запам’ятовування правил безпечної поведінки з вибухонебезпечними предметами.
• Серія коміксів Пес Патрон та його пригоди — кожен випуск містить по дві історії про пригоди пса Патрона на тему мінної безпеки та ментального здоровʼя.
• Стислий порадник для батьків: буклет Мінна безпека: що варто знати вашій дитині та як їй про це розповісти
• Перелік наочних прикладів того, як вибухонебезпечні предмети можуть ховатися в іграшках, у побутових предметах (пральні машинки, скрині, коробки), гаджетах та інших речах, розкиданих на вулиці. Такі приклади допоможуть підкреслити, що підіймати будь-що із землі категорично заборонено.
• Інші безкоштовні матеріали з мінної безпеки зі Спільнотеки ЮНІСЕФ.