«Загрався». Захід уже не вірить у блеф і ядерні погрози Путіна: як далі діятиме диктатор — Яковина

Головний сюжет у світі зараз — це дедалі небезпечніший воєнно-політичний покер, у який загрався зараз російський диктатор Володимир Путін. На мій погляд, тут є такий цікавий момент: ця гра стає дедалі небезпечнішою для самого Путіна, який зараз відчайдушно блефує, намагаючись домогтися своїх цілей.

Він сам залазить у ситуацію, в якій західні партнери можуть його спіймати на цьому самому блефі. При цьому, якщо він виконає свої погрози (він погрожує і Заходу, і Україні, і всьому світу підпалити казино, тобто використати ядерну зброю), то, я думаю, його покарають за це південні та східні партнери, які зараз дуже уважно, але здалеку стежать за всією цією грою. І карати будуть боляче, що називається ніжкою від стільця по голові або чимось таким.

Дивіться, далекобійні, високоточні удари американською і європейською зброєю несуть колосальну небезпеку для російської армії і для російської економіки. Це треба розуміти. Це дуже-дуже болючі удари, від яких Росія не може самостійно оговтатися. Чому? Тому що у неї немає технологій, немає людей, немає грошей на відновлення зруйнованого і особливо — швидкого відновлення.

Болючість цих ударів ми можемо спостерігати за першими двома атаками, які вже відбулися. У Брянській області було знищено ракетами ATACMS арсенал головного ракетно-артилерійського управління збройних сил Росії. Там було знищено гігантську кількість снарядів, ракет, мін, танкових пострілів і так далі. Ще страшнішого удару було завдано в Курській області, коли було повністю знищено командний пункт усього курського угруповання. При цьому ще, наприклад, був важко поранений один із ключових північнокорейських генералів, який приїхав до Курської області налагоджувати постачання і взаємодію між російськими та північнокорейськими частинами.

Тобто ми бачимо два перші далекобійні удари західною зброєю по російській території — і відразу дві проблеми стратегічного рівня для російського командування. Причому одна проблема велика — знищення складу боєприпасів і те, що відразу кілька бригад залишилися без нормального постачання, і друга проблема гігантська, з Курською областю.

А тепер давайте собі уявимо, що таких ударів буде не два, а 50 або 100. Російська армія залишиться без арсеналів, баз, навчальних центрів, без штабів угруповань, вузли зв’язку спалять, ключові мости зруйнують, локомотивні депо згорять, а потім, якщо під час найміцніших морозів знищать електростанції в європейській частині Росії, то ситуація стане для Путіна, для Кремля взагалі нестерпною.

Буквально кілька десятків далекобійних ракет все це можуть влаштувати. Як ми бачимо з перших двох ударів, російська ППО абсолютно безсила проти ATACMS і Storm Shadow.

У результаті зараз для Російської Федерації вимальовується досить похмура ситуація. Регулярні далекобійні удари насправді здатні зламати хребет російській воєнній машині, здатні придушити, розчавити російську промисловість і воєнну логістику. Усе дуже-дуже серйозно, це не жарти. Це розуміє Володимир Путін, це розуміють російські військові, тому для них критично важливо просто зараз зупинити ці удари по російській інфраструктурі, доки вони не увійшли у звичку і не стали чимось буденним, як удари HIMARSами, наприклад.

І саме тому, коли тільки почалися розмови про можливість дозволу, це ще влітку було, по-моєму, на початку осені, Путін пішов на низку дуже різких і демонстративних кроків у ядерній сфері: він переписав доктрину ядерного стримування. Зараз він її підписав. Тобто минуло кілька місяців між цими двома подіями.

Сталася неприємність: поки Путін цей папір підписував, Україна вже вдарила по Брянській області американськими ракетами. Зброя пішла в хід, і відіграти це назад уже неможливо, зробити вигляд, що цього не було, теж не можна.

Чим же відповісти? Оскільки нове досить складно придумати, на українські міста запускали всілякі ракети… Але рішення все-таки знайшлося у вигляді переробленої ракети середньої дальності РС-26 [Рубеж]. Наскільки я розумію, ця ракета триступенева, у ній прибрали один ступінь і збільшили за рахунок цього бойову частину, скоротивши дальність польоту цієї ракети. Тобто вона спочатку повинна летіти на 6000 кілометрів, я так розумію, її переробили під дальність близько 1500 км, прикрутили величезну боєголовку. Замість чотирьох компактних ядерних боєголовок засунули туди вісім боєголовок зі звичайною вибухівкою. Назвали цього мутанта Орешник і відправили цю ракету на Дніпро вдарити по заводу Південмаш, від якого, насправді, мало що залишилося внаслідок попередніх ударів.

І вже після цієї події Володимир Путін розповів, що ракету відправили по Дніпру, вона була гіперзвукова, що це була ракета середньої дальності, і що аналогів у цієї ракети, природно, немає. Але найголовніше — він оголосив, що залишає за собою право завдати ударів такою або подібними ракетами по військових об’єктах країн НАТО, які постачають свої ракети Україні і дозволяють Україні цими ракетами обстрілювати територію Росії.

Путін пояснив, що вся ця історія, все це шапіто було заради залякування Заходу. Іншими словами: він сказав, що все це — теракт. Що таке теракт? Теракт — це акт насильства, спрямований на залякування населення або влади. Тобто це був акт насильства, спрямований на залякування Заходу. І висунув Путін досить чіткий ультиматум: якщо ви не припините допомагати Україні, якщо ви не забороните Україні стріляти далекобійними ракетами по території Росії, то Росія сама завдасть ударів, можливо, ядерних, по військових об’єктах тих країн, які допомагають Україні. Тобто по Франції, Великій Британії та Сполучених Штатах.

Це і є той самий грандіозний блеф Путіна. Фактично він погрожує країнам НАТО ядерною війною за продовження підтримки України.

Тут треба розуміти, що на Заході ніхто всерйоз зараз не думає (окрім якихось маргіналів, можливо), що Володимир Путін, який дуже любить, цінує своє життя, який будує палаци, робить пластичні операції, у якого купа коханок, якісь молоді діти, онуки, почне ядерний Армагеддон заради захоплення Дружківки, Краматорська або Слов’янська. У це реально дуже складно повірити. Тому на Заході всі серйозні політики визнали загрозливі заяви Путіна туфтою і блефом.

Але натомість до цих заяв поставилися досить серйозно в Китаї та в Індії. Вони щосили зараз сигналізують, що ядерна зброя — це категоричне табу, не можна її використовувати за жодних обставин.

Тут треба сказати, що ядерний удар по Україні, який теж розглядають у Кремлі, він радше спричинить посилення, а не ослаблення підтримки України з боку Заходу. Тому бити по Україні особливого сенсу немає. Налякати Захід можна ударом тільки по самому Заходу. Ударом по Україні Захід особливо сильно не налякаєш.

І Путін, загалом, я думаю, це розуміє. Але зробити він зараз особливо нічого не може, тому що якщо ніяк не реагувати на українські далекобійні удари, то вони триватимуть, природно, і доведуть російську армію до конвульсії за пів року максимум, я думаю. Удари ядерними ракетами в без’ядерному виконанні вже нікого, як ми бачимо, особливо не вражають.

І тому в Путіна залишається тільки один засіб залякування — це ядерний удар. Але ядерний удар, як я сказав, це ізоляція від усього світу, статус головного воєнного злочинця і початок полювання на нього особисто і на його сім’ю, напевно, на його оточення.

Тому, я думаю, що ми зараз спостерігатимемо в цьому сенсі дві тенденції. Путін, затиснутий воєнними та економічними проблемами в кут, поступово зараз буде божеволіти і все частіше думатиме про те, а чи не натиснути йому червону кнопку? Одночасно з цим його оточення, дивлячись на божевілля свого боса, яке прогресує, почне серйозно думати про те, що з ним робити, якщо він справді остаточно збожеволіє і вирішить почати ядерну війну.

Зараз ми дійшли дійсно до дуже важливої і дуже цікавої точки. Якщо Україна зараз ще один раз, а можливо, ще два рази або краще разів десять застосує західні далекобійні ракети по території Російської Федерації, то Володимиру Путіну дійсно доведеться вирішувати. Проковтнути це, як це бувало раніше, коли вони малювали всілякі червоні лінії, які долалися без жодних наслідків, або зважитися на виконання своїх погроз і завдати удару по військових об’єктах країн Заходу.

Якщо він з дуру вибере друге, то долю його буде вирішено. Чому? Тому що він моментально опиниться в категорії навіть не Саддама Хусейна, а Гітлера або Усами бен Ладена — людей без права на існування з точки зору західної цивілізації. Живим його після такого точно не залишать.

А якщо він вибере перше, якщо вирішить нічого взагалі не робити, то Росія продовжить загинатися в нинішньому режимі, поки повільно, але з наростанням швидкості. Тому що цьому сприятимуть і українські далекобійні удари, і українські дрони, про які не треба забувати, і економічні проблеми, і насамперед інфляція та санкції.